НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНОЗНАВЦІВ (НАУ) — громад. орг-ція культурно-освіт. напряму, створена з метою сприяння розвиткові українознавства в Україні та зарубіжжі. Постала в жовтні 1989 з ініціативи колективів наук. установ АН УРСР, вищих навч. закладів, творчих спілок і громад. орг-цій УРСР як респ. орг-ція українознавців. Сучасну назву отримала 1999. НАУ підтримує постійні контакти з Міжнар. асоціацією україністів (МАУ; див. Міжнародна асоціація україністів та міжнародні конгреси україністів) й науковими ін-тами, культ., творчими спілками, т-вами, держ. органами; здійснює наук. дослідження спільно з ученими, діячами к-ри й українознавчими центрами ін. країн.
Перший президент НАУ — І.Дзюба. В 1993—98 рр. асоціацію очолював В.Євтух, з 1999 — О.Мишанич, з 2002 — Г.Скрипник. Керівними органами НАУ є: Нац. конгрес українознавців, Нац. к-т українознавців, президент НАУ, бюро Нац. к-ту українознавців. Нац. конгрес українознавців скликається щотри роки. Норми представництва і порядок обрання делегатів встановлює Нац. к-т українознавців, який обирає президента НАУ, бюро Нац. к-ту українознавців і ревізійну комісію НАУ, заслуховує й затверджує звіти Нац. к-ту українознавців та ревізійної комісії НАУ. Метою діяльності НАУ є планування і здійснення наук. досліджень спільно з ученими, діячами укр. к-ри та українознавчими наук. центрами ін. країн; збирання, систематизація й поширення інформації про науково-дослідницьку роботу в галузі українознавства; апробація наук. проектів у галузі українознавства і сприяння їхній реалізації; підготовка українознавців та фахівців із суміжних дисциплін, зорієнтованих на вивчення українськоінонац. історично-культ. контактів; забезпечення публікації результатів досліджень, надання допомоги українознавчим осередкам в ін. країнах щодо видання наук. продукції; допомога зарубіжним українознавцям з питань методики викладання українознавчих дисциплін; сприяння організації і постійній діяльності в Україні літніх міжнар. шкіл українознавців, ін. форм культурно-освіт. роботи для громадян зарубіжних країн; здійснення за участю Мін-ва освіти і науки України, Мін-ва культури і туризму України обміну студентами, аспірантами, вчителями шкіл і викладачами вузів для підвищення фахової кваліфікації; організацію читання нормативних курсів та спецкурсів у зарубіжних ун-тах з укр. мови, літератури, журналістики, фольклору, історії, філософії, етнології, археології, правознавства, ін. гуманітарних і сусп. дисциплін; налагодження постійного обміну наук. виданнями з нац. і регіональними асоціаціями українознавців; різноманітна добродійна діяльність та шефська робота.
НАУ має широку програму альтернативних і компенсаційних досліджень, мета якої — привернути увагу науковців, членів асоціації, зокрема молодих, до явищ, питань і проблем укр. життя, к-ри та історії, обійдених, замовчуваних або сфальсифікованих у недавньому минулому чи й досі ігнорованих або неадекватно інтерпретованих. Це — 150 тем за розділами: історії, політології та нац. питання, мови, літератури, к-ри, філософії, релігії і Церкви, демографії, екології, економіки, природничих і точних наук. Діяльність НАУ спрямовується на організацію й проведення наук. конференцій, конгресів, симпозіумів та видавничої справи. Першу конференцію на тему «Україна в сучасному світі», яка стала підготовчим етапом до 1-го конгресу МАУ, було проведено в червні 1990. У грудні того ж року відбулися конгрес НАУ і конференція на тему «Україна і Росія», на якій розглянуто широкий спектр екон., політ. і культ. взаємин двох народів. НАУ провела низку наук. конференцій, конгресів та симпозіумів: «Основи історичних і культурних традицій у Східно-Центральній Європі: Білорусія, Литва, Польща, Україна» (Рим, квітень—травень 1990); «Рим-II», «Історія Білорусії, Польщі і України і їхні взаємовідносини» (Люблін, червень 1990); «Культура Півдня України» (Одеса, жовтень 1991); «Робітничий клас і національне питання» (Харків, грудень 1991); Міжнародний симпозіум «Леся Українка і світова культура» (Луцьк, вересень 1991); «Рим-III» — «Білорусія, Литва, Польща, Україна: держава, народ, суспільство, громадяни» (Кам’янець-Подільський, травень 1992), там само також проведено й Міжнар. наук. конференцію «Польща—Україна: історична спадщина і суспільна свідомість». З нагоди 110-ї річниці від дня народження В.Липинського проведено конференцію на тему: «В’ячеслав Липинський і сучасна Україна: наука, історія, політика» (Київ— Луцьк, червень 1992). Два форуми присвячено українсько-єврейським відносинам: Міжнар. конференція «Проблеми українсько-єврейських відносин», Київ, червень 1991) та конгрес «Ізраїль—Україна», у рамках яко-
263 НАЦІОНАЛЬНА
264 НАЦІОНАЛЬНА
го проведено наук. конференцію, ділове спілкування підприємців, політиків, діячів к-ри, виступи митців і спортсменів (Тель-Авів, вересень 1992); «Етнічні меншини Східної і Центральної Європи (1993), ін. Більшість цих заходів проведено за участю академічних ін-тів, вузів України, зарубіжних наук. установ і т-в. НАУ як складова частина МАУ бере участь у підготовці й проведенні міжнар. конгресів україністів МАУ: (Київ, 1990), 2-го (Львів, 1993), 3-го (Харків, 1996), 4-го (Одеса, 1999), 5-го (Чернівці, 2002), 6-го (Донецьк, 2005), 7-го (Київ, 2008). У серпні 2006 НАУ провела круглий стіл «Сучасна суспільнополітична ситуація в Україні: виклики та загрози державності». НАУ підтримує постійні контакти з МАУ та наук. ін-тами, культ., творчими спілками, т-вами, держ. орг-ціями, координує наук. і науково-орг. діяльність з Українським історичним товариством (УІТ), Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Кіровогр. пед. ун-том ім. В.Винниченка, Черкаським та Ніжинським педагогічними ун-тами, Переяслав-Хмельницьким пед. ін-том, Ін-том українознавства Мін-ва освіти і науки України та ін. інституціями. Під грифом НАУ опубліковано праці В.Жаботинського, Н.Кузякіної, І.Шульги, матеріали Міжнар. наук. конференції «Польща—Україна: історична спадщина і суспільна свідомість», наук. збірник, присвячений спадщині Д.Чижевського, «Діалог культур» та ін., матеріали міжнар. українознавчих конгресів. Вагомий резонанс у громад. свідомості здобуло видання 2-х фундаментальних праць відомого франц. вченого Д.Бовуа «Шляхтич, кріпак і ревізор» та «Битва за землю в Україні 1863—1914: Поляки в соціоетнічних конфліктах». Випуск НАУ друкованої продукції здійснюється на підставі угод, укладених з відповідними підпрвами чи установами згідно з чинним законодавством. При НАУ від початку її діяльності функціонував Міжнар. ун-т українознавства. Від 1990 працює Міжнар. школа україністики. НАУ функціонує поряд з ін. нац. асоціаціями україністів
(польс., амер., канад., нім., угор. та ін.), проте її місце і завдання, обсяг і характер роботи — особливі. НАУ взяла на себе вагому частку теор. і практичного забезпечення процесів національнокульт. відродження, відновлення істор. пам’яті, налагодження освіти на нових, патріотичних основах. Не дублюючи діяльність держ. інституцій та ін. громад. орг-цій, НАУ визначила для себе особливе місце серед структур, що покликані генерувати наук. і культурно-освітню роботу в Україні, потреба в якій у нових істор. умовах стала цілком усвідомленою, невідкладною і можливою. Площинами діяльності НАУ є конституювання українознавства як інтердисциплінарної цілісності, подолання відключеності гуманітарних наук в Україні від світ. україністики, інтеграція укр. нац. к-ри в к-ру світову та залучення масиву зарубіжної укр. науки і к-ри до загальнонац. культ. процесу. Літ.: Стрекаль О., Безсмертний І. Ми і суверенітет: [Про перший конгрес РАУ.] «Молодь України», 1990, 23 грудня; «Вісник Міжнародної асоціації україністів», 1990, № 1; Логвиненко О. Задля ідеї державності: Нотатки учасника Міжнародної конференції українознавців. [Київ, жовтень 1992 р.] «ЛУ», 1992, 29 жовтня; Офіційний сайт Міжнародної асоціації україністів. Web: www.mau-nau.org.ua; Залізняк Ю. Інтерв’ю з Іваном Михайловичем Дзюбою. Web: www.franko.lviv.ua/faculty/jur/publications/zbirnyk07/Zbirnyk07_Zaliznjak.htm; Мишанич О. Українознавство як світова наукова дисципліна. Web: www.rius. kiev.ua/journal/2-3/myshanych. О.М. Веселова, О.І.Петровський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНОЗНАВЦІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
