НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИСНИЙ ІЗВОД — умовна назва літопису, що гіпотетично був попередником «Повісті временних літ». Запропонована О.Шахматовим. Шляхом зіставлення відомостей, збережених у тому чи ін. вигляді в текстах 11 ст., він реконструював текст ізводу. На думку вченого, ізвод починався з оповіді про Кия, Щека й Хорива, які збудували місто Київ, і містив світську та церк. хроніку Руської землі. Продовженням Н.л.і., за гіпотезою О.Шахматова, став літописний ізвод, укладений бл. 1073 Никоном. Щоб обґрунтувати гіпотезу про Никона як автора цього ізводу, учений зіставив спостереження щодо характеру літописних статей зі свідченнями біографії Никона. Події в Києві викладаються з позиції очевидця в ті роки, коли Никон перебував у місті, а події в Тмуторокані — коли він був там. Никон, за цією гіпотезою, надав істор. записам форму кожнорічних статей і, таким чином, є творцем специфічної саме для рус. середньовічної історіографії порічної системи
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИСНИЙ ІЗВОД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
