МУРАШКО Олександр Олександрович (07.09(26.08).1875—14.06. 1919) — живописець і педагог, майстер психологічного портрета. Небіж М.Мурашка. Н. в м. Київ. Перші художні навички здобув в іконописній майстерні свого батька О.І.Мурашка. Деякий час відвідував Київ. рисувальну школу М.Мурашка (див. Київська рисувальна школа). 1894—1901 вдосконалював майстерність в Академії мист-в у Санкт-Петербурзі (у майстерні І.Рєпіна), Мюнхені (Німеччина), Парижі (Франція). Працював у галузі портретного й жанрового живопису. У Парижі ознайомився з доробком художників-імпресіоністів, що справило на нього велике враження. Тому митець поступово відійшов від суто академічних завдань, став розкутішим у своїй живописній манері. Йому були підвладні всі жанри живопису. Він — автор великоформатних тематичних полотен, жанрових картин, а особливо — портретів, які відзначаються досконалою психологічною характе-
ристикою. Брав участь в організації «Нового товариства художників» (1904—07), від 1911 експонувався на виставках «Спілки російських художників». Від 1915 став експонентом, а з 1916 — членом Т-ва пересувних худож. виставок. Викладав у Київ. худож. уч-щі (1907—12), а з 1913 — у власній студії. З 1917 — основоположник і професор Української академії мистецтв. Творчість М. здобула широке визнання: його картини експонувалися на міжнар. виставках у Мюнхені, Берліні (Німеччина), Відні, Венеції, Римі (обидва міста в Італії), Амстердамі (Нідерланди) та ін. містах Європи. Роботи: «Портрет молодого чоловіка», «Портрет дівчини в рожевій блузі», «Похорон кошового», «Портрет дівчини в червоному капелюсі», «Недільний день», «Праля», «Селянська родина» тощо. Вбитий невідомим у м. Київ. Літ.: Шпаков А. О.О. Мурашко. К., 1959; Членова Л.Г. Александр Мурашко. К., 1980; Блюміна І. Майстер живописної палітри. «Урядовий кур’єр», 1999, 6 липня; Прахов М. Останні дні О.О. Мурашка. «Зона», 2001, № 15. О.В. Янковська.
торії під правлінням Тімуридів і завдяки престижу останніх набув популярності в д-вах та спільнотах, що зазнали їхнього політ. та культ. впливу, зокрема в Кримському ханаті, Казанському та Астраханському ханатах, у ногайських ордах, а також у черкесів на Пн. Кавказі. Там титул М. набув свого тюркського звучання і витіснив з ужитку тюркський родовий титул ага (буквально — «старший брат»). Уряди Великого князівства Литовського, Королівства Польського та Моск. д-ви визнали титул М. (ігноруючи титул бега/бея) рівним княжому для представників татар. родів, які в них були прийняті на службу. На відміну від свого перського відповідника «мірза», який із часом набув значення почесного титулу та формули ввічливого звернення (на зразок «пан» — у цьому випадку він ставиться перед прізвищем), М. залишився виключно родовим титулом. О.І. Галенко.
важливі документальні матеріали з історії Кримського ханату, Бессарабії, заселення Новоросійського краю, а також з історії Росії. М. співпрацював з багатьма наук. т-вами Росії і Європи. Брав участь у роботі 1—4-го Археологічних з’їздів, 1871 входив до складу Комісії з підготовки законопроекту про охорону істор. пам’яток Росії. П. у м. Одеса. Бібліогр.: Краткая история древнего Херсонеса. Одесса. 1836; История генуэзских поселений в Крыму. Одесса, 1837; Очерк успехов Новороссийского края и Бессарабии в истекшем двадцатипятилетии с 1820 по 1846 год. Одесса, 1846; Краткий указатель императорского музея ООИД. Одесса, 1881. Літ.: Николай Никифорович Мурзакевич: Автобиография. Примечания и биографический очерк. «Русская старина», 1887, № 1; Записки Николая Никифоровича Мурзакевича. Там само, 1888, № 9; Юргевич В. Исторический очерк 50-летия Одесского общества истории и древностей: 1839— 1889. Одесса, 1889; Григор’єва Т.Ф. Сторінки життя і діяльності М. Мурзакевича. В кн.: Історія України: Маловідомі імена, події, факти (збірник статей). К., 1996. Т.Ф. Григор’єва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Мурашко Олександр Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
