МОНАСТИРИСЬКА (Монастирище) — місто Тернопільської області, райцентр. Розташов. на р. Коропець (прит. Дністра). Населення 6,3 тис. осіб (2003). В околиці міста є археол. пам’ятки палеоліту пізнього, трипільської культури і часів Київської Русі. Перша писемна згадка — 1433 (маєтність рицаря Сигізмунда), хоча родовід поселення
давніший (назву міста звичайно пробують вивести від правосл. монастиря часів Галицько-Волинського князівства). 1454—65 М. — маєток подільських магнатів Теодорика з Бучача (імовірно, дістав як посаг за дружиною Катериною) та його сина Міхала. За Бучацьких місто отримало магдебурзьке право (1454). Початково найбільшу загрозу М. становили війни з Молдавським князівством. 1490 його захопили загони промолдов. повстанців Мухи. Від цього маєтку Монастирським первісно прозивався й спадкоємець впливів Бучацьких — Юрій Язловецький. Спадкував по ньому М. Ян Сененський. 1552 він отримав для міста королівський привілей на проведення щотижневих торгів у п’ятницю та щорічних ярмарків. 1557 новий привілей додав ще й другий щорічний ярмарок. Оскільки Я.Сененський сприяв виданню С.Сарницьким «Опису давньої і нової Польщі» (1585), колоритний опис М. потрапив і на сторінки цього першого краєзнавчого путівника Речі Посполитої. 1578 внаслідок татар. набігу місто було спустошене, вірогідно, саме після цього Я.Сененський відбудував міську фортецю (дерев’яну). 1600 в М. споруджено (можливо, відремонтовано) замок. 1629 під стінами місц. фортеці Станіслав Любомирський розбив загони крим. хана Джанібек-Гірея. Від 1630 М. — у власності Потоцьких, які перебудували замок під палац. За часів національної революції 1648—1676 місто не раз займали козац. повстанці, але загалом його контролювали коронні війська. 1672 М. захопило й спустошило турецько-татар. військо. Місто ввійшло до складу Кам’янецького ейялету, під постійний контроль Речі Посполитої воно повернулося лише 1683 (юридично вже за рішеннями Карловицького конгресу 1698—1699). За 1-м поділом Польщі (1772) М. опинилися під владою Австрії. До серед. 19 ст. місто залишалося у власності Потоцьких, коли за дружиною його придбавуспадкував італ. шляхтич Карло Бако де Гетте (1844). Він збудував у М. стайні для армійських частин (на 3 ескадрони кавалерії), перебування яких у місті
добре позначалося на його добробуті. 1867 К.Бако де Гетте продав маєток Юзефу-Мартину Млодецькому (володів ним ще у 1880-ті рр.). Того ж року місто приєднали до Бучацького пов. Гол. підпр-вами М. були ф-ки тютюну (з 1797) та паперу (1864 —1914). 1884 через місто пролягла залізниця Станіслав (нині м. Івано-Франківськ) — Ярмолинці, що сприяло розвитку пром-сті й торгівлі. 1904 М. постраждали від великої пожежі. З 1906 запрацював невеликий лісопильний з-д. У місті мешкала й кількатисячна єврейс. громада. Під час Першої світової війни М. зазнали руйнувань, майже все населення евакуювалося. У листопаді 1918 в місті встановлено владу Західноукраїнської Народної Республіки. 18 вересня 1920 місто відійшло до Польщі і до 1939 залишалося в підпорядкуванні Бучацького пов. Терноп. воєводства. За тих часів у М. діяло чимало укр. орг-цій — «Просвіта», «Січ», «Луг», «Рідна школа», Союз українок та ін. т-ва, кооп. банк, клуб копаного м’яча (футболу) «Степ». З вересня 1939 — у складі УРСР. Від січня 1940 — райцентр (1962—66 М. належали до Бучацького р-ну). З 4 липня 1941 по 22 липня 1944 М. перебували під німецько-нацистською окупацією. У липні 1943 поблизу міста проходило партизан. з’єднання С.Ковпака. Діяла підпільна мережа Української повстанської армії, місто перебувало у зоні протистояння між укр. і польс. рухами Опору. По війні вже не було відбудовано залізничну лінію через М., однак відродилася тютюнова фка (нині належить до ВАТ «Українська тютюнова компанія»). Крім неї, економіка міста представлена молочним з-дом та підпр-вами будівельної і сільгосппереробної галузей. Від 2001 в М. відбуваються щорічні всеукр. фестивалі лемківської к-ри «Дзвони Лемківщини». У місті збереглися споруди церков Успіння Божої Матері (1751, мурована, колишнє приміщення костьолу), Введення Пресвятої Діви Марії (1873, дерев’яна), Воздвиження Чесного Хреста (1892, мурована, рестав-
рована 1925) та приміщення колиш. синагоги (1904). Газета «Вісті Придністров’я». Літ.: S»ownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 6. Warszawa, 1885; ІМіС
Wojna na Ukrainie, Podolu i o Mo»dawi“ 1652—1653. Zabrze, 2007. В.С. Степанков.
тyromski Z. Miasto kresowe — Monasterzyska wczoraj i dziС. Wroc»aw, 2006; Мороз В. Замки Тернопілля. Тернопіль, 2009. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОНАСТИРИСЬКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
