МОКРОУСОВ Олексій Васильович (справжні ім’я та по батькові — Хома Матвійович; псевд. — Савін; 21(09).06.1887—28.10.1959) — активний учасник революц. руху в Росії, один з організаторів й керівників партизан. руху в Криму під час громадян. війни 1918—22 та Другої світової війни. Н. в с. Понирі (нині село Курської обл., РФ) в родині селян. Працював чорноробом, слюсарем, шахтарем. 1908 надісланий матросом на Балт. флот. 1912 заарештований за революц. пропаганду, втік з-під слідства за кордон, де примкнув до анархо-синдикалістів (див. Анархо-синдикалізм). Працював на торг. та китобійних суднах у Швеції, Австро-Угорщині, Данії, Великій Британії, Аргентині, Австралії, Чілі, Японії, Китаї. Після Лютневої революції 1917 повернувся до Росії. Під час Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 на чолі загону моряків захопив Центр. телеграфне агентство. Делегат Другого Всеросійського з’їзду рад 1917. У листопаді 1917 сформував загін з матросів, направлений в Область Війська Донського для боротьби з генералом О.Каледіним. Наприкінці 1917 М. прибув до Севастополя, де сприяв захопленню влади більшо-
виками. Брав участь у збройній боротьбі проти кримськотатар. «ескадронців», військ генерала Л.Корнілова, нім. військ (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918). З серпня 1919 командував бригадою в Задніпровській д-зії. 21 липня 1920 призначений командуючим партизан. силами Криму (Крим. повстанською армією). 17 серпня 1920 за розпорядженням ЦК КП(б)У та РВР Південно-Західного фронту група в складі 11 осіб на чолі з М. висадилася на півострові біля с. Капсіхор (нині с. Морське, підпорядковане Судацькій міськраді АР Крим) для партизанської боротьби. У листопаді—грудні 1920 разом з Сімферопольською ініціативною групою анархо-синдикалістів М. звернувся до Крим. революц. кту з проханням дозволити діяльність групи, але отримав відмову. В лютому 1921 в с. Кара-Кіят (нині с. Грушеве Сімферопольського р-ну) створив першу в Криму комуну сільськогосподарську, протягом 2-х років очолював її. Від 1923 до осені 1936 — завідувач Крим. держ. заповідника. 1933—34 начальник Колимської експедиції, перетнув тайгу Сх. Сибіру, де шукав місця для побудови аеродромів. 1936—39 був військ. радником командуючого Арагонським фронтом під час громадян. війни в Іспанії. Від 23 жовтня 1941 по липень 1942 очолював Крим. штаб партизан. руху. Віддавав накази щодо розстрілу партизан, дії яких йому не подобалися, був знятий з посади й відправлений на фронт. З серпня 1943 перебував у розпорядженні командуючого Північнокавказ. фронтом. Займався розвідкою, брав участь у КерченськоЕльтигенській десантній операції 1943. Закінчив війну у званні полковника, працював директором Крим. теплоелектростанції, очолював туристично-екскурсійне бюро в Сімферополі. Похований у м. Сімферополь на Військ. кладовищі. Тв.: В горах Крыма: Записки о красно-партизанском движении во врангелевском тылу. Симферополь, 1940. Літ.: Любчиков М., Болгари П. Моряки-черноморцы в борьбе за Советскую власть на юге страны (1917— 1920 гг.). В кн.: Борьба большевиков за власть Советов в Крыму. Симферополь, 1957; Надинский П.Н. Очерки по
истории Крыма, т. 2. Симферополь, 1957; Борьба за Советскую власть в Крыму: Документы и материалы, т. 2. Симферополь, 1958; Поликарпов В. Бурям навстречу. Симферополь, 1961; Хроника революционных событий в Крыму. Симферополь, 1969; П’ятаков Г.І. О.В. Мокроусов. Сімферополь, 1971; Луговой Н.Д. Побратимы. К., 1974; Федоренко Ф.И. Годы партизанские. Симферополь, 1990; Поляков В. Мокроусов: Правда и вымысел. «Республика Крым» (Симферополь), 1997, 18 июля; Брошеван В.М. Крымский штаб партизанского движения. Симферополь, 2001; Луговой Н.Д. Страда партизанская: 900 дней в тылу врага. Симферополь, 2004; Поляков В. История партизанского движения в Крыму, кн. 1: 1941—1942. Симферополь, 2008. Т.Б. Бикова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОКРОУСОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
