Суть процента як економічної категорії полягає в тому, що він являє собою частину прибутку, котру позичальник сплачує за взятий у кредит позичковий капітал. Джерелом процента є додаткова вар-тість, що створюється в процесі продуктивного використання цього капіталу, а кількісним вираженням — норма процента, або ставка. Норма процента регулюється в основному співвідношенням по-питу і пропозиції позичкового капіталу. Однак на рівень процентної ставки впливають також багато різноманітних факторів, що розгля-датимуться далі. Процентні ставки по кредитах комерційного банку можуть бути тверди-ми і плаваючими. Тверда ставка залишається незмінною протягом всього строку дії кредитного договору, плаваюча змінюється. На величину процентної ставки впливають такі фактори: 1. Облікова ставка НБУ — це базисна ставка рефінансування, яка застосовується при кредитуванні комерційних банків. Останні встановлюють процентну ставку по кредитних операціях, як прави-ло, вище за облікову ставку. Однак це не є обов’язковою нормою. Якщо банк має дешевші ресурси, він може встановити більш низькі процентні ставки по своїх кредитах. 2. Рівень інфляції повинен обов’язково враховуватись при вста-новленні як облікової ставки НБУ, так і ставки процента по креди-тах комерційного банку, тому що так чи інакше банки нестимуть збитки у зв’язку зі знеціненням грошей. Дешеві гроші (порівняно з іншими видами ресурсів) стимулюють ажіотажний попит на креди-ти, створюють умови для зловживань у банківській сфері та розба-лансування економіки. 3. Строк кредиту — рівень процентної ставки знаходиться у безпосередній залежності від строку кредиту: чим більше строк, тим вище процентна ставка. Така залежність зумовлена двома фактора-ми: по-перше, за значних строків кредиту вищим є ризик втрати від неповернення кредиту та знецінення коштів під час інфляції; по-друге, вкладення коштів довгострокового характеру, як правило, приносять відносно вищу віддачу. 4. Витрати по формуванню позичкового капіталу, які безпосере-дньо впливають на величину процентної ставки по кредитах. Ці ви-трати складаються з депозитного процента та плати за кредит, що отриманий в інших банках. Чим дорожче банку коштують ресурси, тим вищою є норма позичкового процента. 5. Розмір позички — звичайно процент по більш великих креди-тах повинен бути нижчим, ніж по дрібніших, оскільки витрати, пов’язані з кредитною послугою, не знаходяться у безпосередній за-лежності від її величини, а абсолютний дохід банку по великих по-зичках вищий, ніж по дрібних. 6. Попит на кредити. Звичайно збільшення попиту на кредити викликає збільшення процентних ставок по них. Однак в умовах конкуренції між кредитними інститутами та боротьби за розширен-ня ринків банки не можуть зловживати цим правилом. Вони мають можливість не підвищувати рівень процентних ставок при зростанні попиту на кредит, щоб залучити більшу кількість клієнтів та завою-вати конкурентні переваги. 7. Характер забезпечення — кожна з форм забезпечення повер-нення кредитів має свій рівень надійності. Банк повинен оцінити якість відповідної форми забезпечення та встановлювати процентну ставку з урахуванням цих даних. Чим вище якість застави, тим ниж-чою може бути процентна ставка. 8. Витрати на оформлення позички і контроль безпосередньо впливають на рівень процентної ставки. Чим вищими є ці витрати, тим вище норма позичкового процента. 9. Ставки банків-конкурентів. Звичайно вони не дуже відрізня-ються, однак в окремі періоди банк може проводити індивідуальну процентну політику. 10. Характер взаємовідносин між банком і позичальником. По-стійному клієнтові, якого банк давно знає та якому довіряє, що має строковий вклад або депозит з невисокою ставкою, банк може вста-новлювати знижку при визначенні величини позичкового процента. 11. Норма прибутку від інших активних операцій. Якщо інвести-ційні операції приносять відносно більший дохід (на одиницю вкла-деного капіталу), ніж позичкові, то банку треба переглянути свою процентну політику в бік підвищення рівня процентних ставок. 12. Необхідність отримання прибутку від позичкових операцій. Норма позичкового процента повинна бути вищою за норму депозитного процента. Величина цієї різниці (маржа) використовується для покриття банківських витрат та формування прибутку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Позичковий процент та його диференціація» з дисципліни «Банківські операції»
