МОДЗАЛЕВСЬКИЙ Вадим Львович (28.03.1882—03.08.1920) — історик, архівіст, генеалог, мистецтвознавець, громад. діяч. З дворянського роду козацькостаршинського походження. Н. у м. Тифліс (нині м. Тбілісі, столиця Грузії). Син відомого педагога і дитячого письменника Л.Модзалевського (1837—96), брат видатного літературознавця Б.Модзалевського (1874—1928). Закінчив 1-й кадетський корпус у Санкт-Петербурзі (1899) та Миколаївське військ. інженерне уч-ще (1902). Під час навчання під впливом старшого брата та відомого рос. генеалога В.Руммеля (1855—1902) почав професійні заняття історією, брав участь у підготовці «Русского биографического словаря». Від 1902 служив у 14-му саперному батальйоні в Києві, займався проблемами укр. історії та генеалогії. Зблизився з багатьма укр. істориками, активно співробітничав з «Киевской стариной». Під час революції 1905—1907 — член «Кружка сознательных офицеров» та «Киевского военного коллектива». 1 листопада 1906 заарештований, звільнений через кілька днів за браком доказів. Наприкінці 1906 М. переведений до С.-Петербурга вихователем 1-го кадетського корпусу. Водночас активно працював з генеалогічними матеріалами в Архіві Департаменту герольдії Сенату. На поч. 1911 вийшов у відставку з чином інженер-капітана. Від травня 1911 до травня 1912 — дир. Музею українських старожитностей імені В.Тарновського Чернігівського губернського земства. У квітні 1912 — березні 1918 — секретар Черніг. дворянських депутатських зборів та, одночасно, від березня 1911 — керуючий справами Чернігівської губернської вченої архівної комісії, брав участь у редагуванні її «Тру-
В.Л. Модзалевський.
дов». За ініціативою та під кервом М. створений і описаний архів комісії, розпочата робота з дослідження місц. архівів, з вивчення історії Лівобережної України 17—18 ст., а також спеціальних історичних дисциплін. Розробив методику публікації документів 17—18 ст., видав (1913—14) актові книги Полтави і Стародуба, 4-й т. «Дневника» генерального підскарбія Я.А.Марковича (1913). Від травня 1917 — черніг. губернський комісар з охорони пам’яток мист-ва й старовини. Від червня 1917 — голова Черніг. к-ту з охорони пам’яток мист-ва та старовини. У квітні—жовтні 1918 — секретар Комісії для розробки законопроектів про заснування Укр. академії наук. У травні 1918 — червні 1919 — голова архівно-бібліотечного відділу Мін-ва нар. освіти України (пізніше — Гол. управління мист-ва та нац. к-ри), у червні—жовтні 1919 — голова Гол. архів. управління та Всеукр. гол. архіву, розробив проект реформи архів. справи. М. був членом багатьох наук. т-в, у т. ч. одним із засновників Українського наукового товариства (серпень 1918). Плідно працював у держ. комісіях та комісіях УАН (нині Національна академія наук України), керував Комісією УАН для створення «Біографічного словника діячів українського народу і української землі» (лютий 1919). П. у м. Київ. Праці: П.Л. Полуботок: Биографический очерк. СПб., 1903; Генеральный судья Иван Черныш и его
род. К., 1904; Материалы для истории Полтавского полка. Труды Полтавской ученой архивной комиссии. Вып. I—II. Полтава, 1905; Очерки по истории Лохвицкой, Сенчанской, Чорнуской, Куренской и Варвинской сотен, вошедших в состав Лохвицкого уезда. Лохвицкий истор. сборник. К., 1906; Малороссийский родословник, т. 1—4. К., 1908—14; т. 5, вип. 1—2. К., 1996—98; вип. 3—5. К.—СПб., 2004; Малороссийский гербовник. К., 1914 (у співавт.); Догадка о происхождении рода Нахимовых. М., 1915; Украинское искусство. Чернигов, 1917; Основні риси українського мистецтва. Чернігів, 1918; Гути на Чернігівщині. К., 1926. Літ.: Ткаченко М. З нової історіографії Чернігівщини. В кн.: Чернігів і Північне Лівобережжя. К., 1928; Ясенчик В. Вадим Модзалевський — український родознавець. «Рід та Знамено» (Франкфурт), 1947, № 2; Оглоблин О. Микола Василенко й Вадим Модзалевський. Мюнхен—Нью-Йорк, 1968; Коваленко О.Б. В.Л.Модзалевський як історик України. «УІЖ», 1972, № 4; Коваленко А.Б. В.Л. Модзалевский как историк и источниковед: Автореферат дис. ... канд. истор. наук. К., 1979; Томазов В. К юбилею В.Л.Модзалевского. «Известия Русского генеалогического общества», вип. 4. СПб., 1995; Білокінь С.І. Вчений, якого я люблю. «Україна: наука і культура», 1996, вип. 29; Томазов В. Пам’яті В.Л. Модзалевського. В кн.: Українська генеалогія: теорія, методологія, історія та практика. К., 1996; Коваль О.М. Вадим Львович Модзалевський. «Студії з архівної справи та документознавства», 1997, т. 2; Матяш І.Б. Основні проблеми архівного будівництва доби визвольних змагань (1917—1921). К., 1998; Томазов В.В. Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (др. пол. XVII — поч. ХХ ст.). К., 2006. В.В. Томазов.
чернецтві Анастасій, ієросхимник Рос. Свято-Пантелеймонівського монастиря на Афоні (Греція), педагог і письменник; Борис Львович (1874—1928) — літературознавець, пушкініст, один з фундаторів Пушкінського Дому в Санкт-Петербурзі, дир. Пушкінського Дому (1922—24), чл.кор. Рос. АН (1918); Вадим Львович (див. В.Модзалевський; 1882— 1920) — історик, архівіст, генеалог, мистецтвознавець; Лев Борисович (1902—48) — літературознавець, пушкініст, д-р філол. н., професор, зав. рукописного відділу Пушкінського Дому. Рід внесений до 2-ї та 3-ї частин Родовідних книг Черніг., Херсон. та Санкт-Петерб. губерній. Літ: Руммель В.В. Модзалевские (Модзолевские, Моздалевские). СПб., 1902; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912; Томазов В.В. К генеалогии Модзалевских (потомство стародубского полковника Тимофея Алексеевича). В кн.: Українська генеалогія: Теорія, методологія, історія та практика. К., 1996; Модзалевский Н.Л., Шумков А.А. Модзалевские. В кн.: Дворянский календарь, тетрадь 2. СПб., 1997. В.В. Томазов.
21 МОЗАЛЕВСЬКИЙ
Київський Свято-Михайлівський Золотоверхий собор. Янгол з мозаїчної композиції «Євхаристія» у центральній апсиді. 12 ст.
Л.М. Модзалевський. Фрагмент з портрета роботи художника Ф. Бурова.
Переяславі рештки М. лише у Михайлівському соборі (шиферні плити, деякі з яких інкрустовані смальтою). Більшість давньорус. мозаїк було зроблено грец. майстрами. Літ.: Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. М., 1960; Його ж. Михайловские мозаики. М., 1966; Комеч А.И. Древнерусское зодчество конца Х — начала ХII вв.: Византийское наследие и становление самостоятельной традиции. М., 1987. Т.Л. Вілкул.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОДЗАЛЕВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
