Колоністами (від слова «колонія» у значенні — окреме компактне поселення переселенців з іншої країни, області) на укр. землях місцеві жителі називали прибульців, які оселялися на їхніх тер. і жили відособлено за своїми звичаями і обрядами, зберігаючи в недоторканності свою релігію і мову. Кожна колонія самоврядовувалася, мала власну адміністрацію з-поміж своїх жителів. Колоністи займалися здебільшого с. госп-вом, а також торгівлею, промислами, ремеслом, фабрично-заводським підприємництвом. Коли центр. влада була зацікавлена у використанні їхнього професійного досвіду, то вона надавала їм численні пільги у сферах оподаткування та виконання сусп. робіт, служби в армії, землеволодіння, прояву приватновласницької ініціативи тощо. Перші іноз. колоністи з’являються на укр. землях ще за доби Великого князівства Литовського. Оселялися вони переважно в містах і користувалися значними привілеями від магістратів. У 17 ст. відомою була колонія ніжин. греків, ств. 1648—50 за наказом Б.Хмельницького. У 18 ст. виникають компактні поселення хорватів, валахів та сербів у межах нинішньої Дніпроп. обл. (Нова Сербія, Слов’яносербія, Слов’яносербський пов. майбутньої Катеринославської губернії), німців — на Херсонщині, болгар, новоприбулих греків і турок — у Криму. Займалися вони землеробством, виноробством, ремеслом. У 19 ст. існувала значна смуга нім. та швейцарських поселень на Катеринославщині, їхні мешканці спеціалізувалися на м’ясомолочному тваринництві, машинобудуванні. Німецькі поселення були також в Ушицькому повіті Подільської губернії та в с-щі Клинці Чернігівської губернії (нині місто Брянської обл., РФ), вони займалися сукнярством. Тоді ж на Волині жили чехи, вони вирощували хміль та виготовляли богемський сорт пива. У районі Коростишева та Коростеня (обидва тоді в Київській губернії) жили італійці, вони налагодили тут видобуток граніту в кар’єрах. Окрім того, невеликі с-ща колоністського типу існували навколо гір-
ничодобувних, металургійних, маш.-буд., харчо-смакових та ін. підпр-в, там жили австрійс., франц., брит., бельг., нідерландські і навіть північноамер. робітники та службовці. Заг. чисельність іноз. колоністів на укр. землях 1836, 1869 та 1893 становила відповідно 40, 85 та 290 тис. осіб. У роки Першої світової війни на тер. укр. губерній з’явилися карпатороси (закарп. українці) та румуни-біженці, вони переселилися сюди з Галичини й Буковини, а також землеробські поселення авcтро-угор. військовополонених. У цей час уряд Російської імперії значно обмежив у правах місц. нім. колоністів. Після революції в Рос. імперії 1917 і створення на укр. землях нової державності іноз. колоністи у переважній своїй більшості, незважаючи на заохочувальні заходи місцевої влади (Української Центральної Ради, уряду гетьмана П.Скоропадського, Директорії Української Народної Республіки), почали покидати обжиті ними місця і виїжджати за кордон. Дехто з них, однак, брав участь у громадянській війні в Україні 1917—1921 (напр., німці, болгари, греки в Криму вступали до Російської армії П.Врангеля). За рад. влади колоністи, які залишилися жити в УСРР/УРСР, асимілювалися з місц. населенням. Літ.: Афанасьев-Чужбинский А.С. Поездка в Южную Россию, ч. 1. СПб., 1861; Дніпропетровськ, 2004 [укр. мова]; Воронин А.В. Об иностранных поселенцах в Юго-Западном крае. Б/м, 1872; Указатель фабрик и заводов Европейской России … СПб., 1881; СПб., 1887; Указатель фабрик и заводов окраины России. СПб., 1895; Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800—1825 гг. М., 1970; Її ж. Южная Украина в период кризиса феодализма: 1825—1860. М., 1981. О.М. Машкін.
лася там у колишньому маєтку В.Трепке). Від жовт. 1923 — у віданні Наркомосу УСРР. Стала «дослідно-показовою» серед закладів такого типу в Україні. Восени 1926 переведена до с-ща Куряж (за 8 км від Харкова; нині с. Куряжанка Дергачівського р-ну Харків. обл.; розташовувалася в будівлях закритого напередодні Курязького Свято-Преображенського монастиря). Від 1936 — у системі дитячих закладів НКВС УСРР. Від верес. 1920 до верес. 1928 колонію очолював А.С.Макаренко. У липні 1928 її відвідав Максим Горький. Літ.: Ніжинський М.П. Життя і педагогічна діяльність А.С. Макаренка. К., 1967; Макаренко А.С. Твори, кн. 1—9. Львів, 1949—74; Макаренко А.С. Очерк работы Полтавской колонии им. Горького. Марбург, 1992; Забота, контроль, вмешательство: Шесть отчетов об инспекторских и других проверках колонии им. М.Горького (1922—1928 гг.). Марбург, 1994; Хиллиг Г. Макаренко и сталинизм: Размышления и комментарии к дискуссионной теме. Марбург, 1995. В.М. Даниленко.
журнал», 1995, № 1—2; Історія українського шкільництва на Буковині. Чернівці, 2002. Літ.: Богайчук М. Література і мистецтво Буковини в іменах. Чернівці, 2005; Колотило К. Спогади (Неопубліковані матеріали). Матеріали Музею діаспори в Чернівцях. О.Д. Огуй.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЛОНІСТИ ІНОЗЕМНІ В УКРАЇНІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
