ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ МАЙНА ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ОЦІНКИ ЙОГО ВАРТОСТІ
Найважливішою складовою процесу оцінювання вартості майна підприємства є інвентаризація, здійснювана з урахуванням вимог Положення про інвентаризацію майна. Головна мета інвентаризації — визначити наявність і стан майна за дани-ми бухгалтерського обліку, урегулювати інвентаризаційні різ-ниці та відбити результати інвентаризації в передавальному (розподільному) балансі. Отже, з допомогою інвентаризації встановлюється наявність основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, грошових коштів та документів, ви-значаються обсяги незавершеного виробництва в натурі і переві-ряється їх відповідність даним бухгалтерського обліку. Перш ніж перевіряти наявність цінностей, інвентаризаційна комісія зобов’язана: обпломбувати підсобні приміщення та інші місця зберігання цінностей, де є окремі входи та виходи; перевірити справність усіх приладів для вимірювання маси; одержати останні на момент інвентаризації реєстри прибутко-вих і видаткових документів або звітів про рух товарно-матеріальних цінностей і коштів. Особи, які відповідають за зберігання цінностей, дають розписки про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на цінності здано до бухгалтерії, що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані на видатки. Такі самі розписки дають особи, які мають ко-шти на придбання або доручення на одержання цінностей. Наявність цінностей під час інвентаризації встановлюється обов’язковим підрахунком, зважуванням, вимірюванням. Масу (об’єм) матеріалів визначають на підставі вимірювань і техніч-них розрахунків. Акти вимірювань і розрахунки додаються до описів. Інвентаризація фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей має відбуватися у присутності матеріально відповідаль-них осіб підприємства, майно якого оцінюється. Забороняється проводити інвентаризацію в неповному складі інвентаризаційної комісії та заносити до опису дані про залишки цінностей зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без переві-рки їх наявності. Під час інвентаризації основних засобів перевіряється наяв-ність технічних паспортів або іншої технічної документації, до-кументів на основні засоби, що здані або прийняті підприємством в оренду, на зберігання та в тимчасове користування. За відсут-ності цих документів потрібно скласти й оформити належним чином нові. Якщо виявлено не взяті на облік об’єкти, а також такі, щодо яких в облікових реєстрах відсутні деякі дані або наведені непра-вильні, інвентаризаційна комісія має поповнити інвентаризацій-ний опис або внести до нього належні зміни. Об’єкти, які не взято на облік і виявлено під час інвентаризації, мають бути оцінені відповідно до сучасної вартості відтворення, а знос визначено за дійсним технічним станом об’єктів з оформ-ленням відомостей про оцінювання та знос відповідними актами. Основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за на-йменуванням відповідно до основного призначення об’єкта із за-значенням інвентарного номера, виготовлювача, року випуску та інших відомостей. Основні засоби, які непридатні до експлуата-ції і не підлягають відновленню, включаються до окремого інве-нтаризаційного опису. Списують такі об’єкти згідно з установле-ним порядком. Виробничі запаси (товарно-матеріальні цінності) вносяться до інвентаризаційних описів за кожним окремим найменуванням. Під час їх інвентаризації встановлюється наявність сировини, ма-теріалів, палива, покупних напівфабрикатів, тари, запасних час-тин, малоцінних та швидкозношуваних предметів, товарів, гото-вої продукції та інших матеріальних цінностей. На товарно-матеріальні цінності, що належать іншим підпри-ємствам або організаціям і перебувають на відповідальному збе-ріганні, складається окремий інвентаризаційний опис, в якому робиться посилання на відповідні документи, що підтверджують прийняття цих цінностей на відповідальне зберігання. В інвентаризаційних описах малоцінних і швидкозношуваних предметів зазначається їх найменування і первісна вартість. Такі предмети, якщо вони перебувають в експлуатації, інвентаризу-ються за їх місцезнаходженням та відносно осіб, на відповідаль-ному зберіганні в яких вони перебувають. Інвентаризація незавершеного виробництва має визначити наявність незавершених виробів, що перебувають у виробництві, комплектність незавершеного виробництва, його залишок за ану-льованими чи зупиненими замовленнями. Фактична собівартість незавершеного виробництва визначається за галузевими інструк-ціями щодо обліку і калькулювання собівартості продукції. Інвентаризація коштів на розрахункових, поточних, валют-них, спеціальних та інших рахунках, на акредитивах, а також за-боргованості за позичками банків полягає в тому, що залишки сум за даними бухгалтерського обліку підприємства звіряють із даними виписок банку. До окремого акта інвентаризації вносяться дані про довготер-мінові та короткотермінові фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації тощо), депозити, статутні фонди інших підпри-ємств. Ці кошти інвентаризуються перевіркою наявності цінних паперів, а також перевіркою засновницьких та інших документів щодо наведених там відомостей про паї і вклади до статутних фондів спільно створених підприємств та на депозити. В акті ін-вентаризації вказується назва фінансового вкладення (акції, облі-гації, паї, депозити і т. ін.), дата і термін вкладення, номер і серія цінних паперів, назва документа, що підтверджує фінансові інве-стиції (засновницький договір, інші угоди, виписки банків, на-кладні на передання устаткування і т. ін.), сума, вид вкладення. Під час інвентаризації розрахунків з покупцями та іншими дебіторами складаються акти інвентаризації звірки розрахунків, що надсилаються для підтвердження дебіторам. Дебітори зо-бов’язані протягом 10 днів від дня одержання актів підтвердити залишок заборгованості або повідомити свої заперечення. Дебіторська і кредиторська заборгованість перевіряється щодо додержання терміну позовної давності, обгрунтованості сум, які обліковуються на відповідних рахунках, де відбито розрахунки з покупцями, замовниками, постачальниками, підрядчиками, підзві-тними особами, депонентами, іншими дебіторами і кредиторами, а також одержані та видані векселі й одержані позикові кошти. Заборгованість постачальникам за невідфактуровані поставки товарів, що перебувають у дорозі, перевіряється за відповідними документами і кореспондуючими рахунками (прибутковий ордер складу, виписка банку). В акті інвентаризації розрахунків зазначаються найменування інвентаризаційних рахунків, суми непогодженої дебіторської і кредиторської заборгованості, безнадійних боргів, а також кре-диторської і дебіторської заборгованості, за якими термін позов-ної давності минув. Якщо виявлено безнадійну дебіторську забо-ргованість, її потрібно списати в установленому порядку. Зауважимо, що від того, наскільки повно та правильно здійс-нено інвентаризацію майна підприємства, залежить об’єктивність оцінки його вартості. Якою мірою додержано вимог щодо інвен-таризації майна та наскільки правильно її наслідки відбито в бух-галтерському обліку, установлюється під час аудиторської пере-вірки фінансової звітності підприємства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ МАЙНА ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ОЦІНКИ ЙОГО ВАРТОСТІ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
