КОКТЕБЕЛЬ (1944—92 — Планерське) — с-ще міськ. типу Автономної Республіки Крим, підпорядковане Феодосійській міськраді. Розташов. на березі Коктебельської бухти Чорного м., біля підніжжя вулканічного масиву Карадаг, за 20 км від залізничної
440 КОКУНЬКО
Коктебель. Будинок-музей М. Волошина.
ст. Феодосія. Нас. 2,8 тис. осіб (2004). Назва має тюркське походження і перекладається як «край блакитних вершин». До поч. 19 ст. було татар. селищем. Потім уряд Російської імперії оселив тут невелику групу болгар. 1895 у болг. частині с-ща мешкало 119 жителів, у татар. — 34. Початком своєї модернізації поселення завдячує відомому лікарю-офтальмологу, дир. Петерб. акад. рільництва акад. Е.Юнге (1833—1898). Вийшовши у відставку, він викупив у місцевого землевласника Бахтиша мурзи Ширинського 973 десятини землі й заклав на схилах коктебельських узгір’їв виноградні плантації, а також розпочав буд-во виноробного підприємства (цю справу потім продовжив його син Олександр, він вивчав виноробство в Іспанії, Італії, Німеччині і Франції). Е.Юнге хотів перетворити засушливу Коктебельську долину на квітучий сад. 1881 тут розпочалося буд-во великої греблі (її мали завершити до 1895; проект передбачав також улаштування дослідної зрошувальної станції) та впорядкування шляху до Феодосії. Утім фінансові можливості Е.Юнге були обмежені, тому після його смерті його спадкоємці вирішили розпродати частину землі вроздріб дачникамколоністам. Одним з перших купив собі тут ділянку поет і худож. М.Волошин. Він сприяв перетворенню цієї місцевості на прихисток наук. і худож. інтелігенції. Після встановлення в Криму рад. влади тут у 1920—30-х рр. діяла місцева шк. планеризму, на її базі регулярно проводилися змагання з повітроплавання.
1944 у зв’язку з репресіями проти кримськотатар. народу в Криму прокотилася хвиля перейменувань тюркозвучних назв поселень, с-ще назвали Планерським. Цього ж року був створений радгосп-завод «Коктебель» (нині «Завод марочних вин і коньяків “Коктебель”»; його центральна садиба розташована в сусідньому смт Щебетовка), він мав відродити місцеве виноробство. Основний цех із витримки вин споруджено в одному з пагорбів, він становить собою численні тунелі на різних рівнях. 1958 почалося буд-во коньячного заводу. Ініціатором справи був директор радгоспу-заводу М.Македонський (1904—71). Коньячне вир-во очолив А.Гаврилов. 1965 була виготовлена 1-ша партія ординарного коньяку, а 1967 з’явився марочний коньяк «Коктебель». Від 1960 — с-ще міськ. типу. 1992 с-щу повернуто попередню назву. Нині тут відроджуються курортні традиції, працює, зокрема, Будинок творчості письменників «Коктебель». Пам’ятки археології: поселення 8—10, 14—15 ст. на плато Тепсень; рештки середньовічного вірм. монастиря. Пам’ятка історії та арх-ри: будинок-музей М.Волошина. Літ.: IМіС УРСР. Кримська область. К., 1974; Лесина Н.П. Планерское (Коктебель). Книга для туристов. Симферополь, 1986; Старцев Д.Б. Про Коктебель: Иллюстрированная история от мезозоя до наших дней. Симферополь, 2000; Завод марочных вин и коньяков «Коктебель». На сайті заводу марочних вин і коньяків «Коктебель» (http://www.koktebel.ua). Д.С. Вирський, Р. г.
військ. уч-ща. 1878 К. здобув чин хорунжого; після двох років строкової служби призначений викл. історії та фортифікації у Ставропольське юнкерське уч-ще. 1888, після закінчення військ. акад., зарахований до Генштабу, але через два роки вернувся в стрій, командував сотнею 1-го Єкатеринодарського полку, з 1894 — військ. старшина, пом. командира 1-го Хоперського полку, командир 1-го Урупського полку. 1910, з підвищенням в чин генерал-майора, призначений на пост отамана Єйського відділу Кубанської обл. Зарекомендував себе як людина ідеальної чесності та поборник госп. інтересів рядових козаків. Багато уваги приділяв розвитку подвірного конярства. 1917 був представником станиці Уманська (нині станиця Ленінградська Краснодарського краю, РФ) у Кубанській крайовій раді. На поч. 1920 Кубанський уряд поставив його на чолі делегації з п’яти осіб для збереження Військ. регалій. Він залишався їх беззмінним зберігачем і на еміграції майже до самої смерті. П. у м. Земун (нині в межах м. Белград, Сербія). Літ.: Казачий словарь-справочник, т. 2. Сан-Ансельмо, 1968; Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917 года. Краснодар, 1997. Є.Д. Петренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОКТЕБЕЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
