КОЗУБСЬКИЙ Борис Миколайович (04.03.1886—17.02.1953) — адвокат, журналіст, громад. та політ. діяч. Н. в м. Житомир. Закінчив Острозьку г-зію (1906), навч. на юрид. ф-тах Київ. і Харків. ун-тів. Адвокат контори М.Міхновського, чл. Української соціал-демократичної робітничої партії з 1905, співпрацівник її тижневика «Слово» (ред. С.Петлюра). З 1916 — у Києві, член Української Центральної Ради (1917), голова міськ. думи м. Кременець. Після окупації міста поляками — у таборі Домб’є (1919— 20). З 1920 — голова філії «Просвіти» (див. Просвіти), організатор укр. кооперативів Кременеччини. Посол (депутат) сейму з 1922, чл. Укр. парламентського клубу, проводу Українського національно-демократичного об’єднання. Переслідувався польс. владою. 1939 ув’язнений у Березі Картузькій. У лип. 1941 обраний чл. Української національної ради у Львові. За гітлерівської окупації — юрисконсульт у Кременці. З 1944 працював у Львові. В серп. 1948 заарештований органами МВС УРСР, засуджений до 25 років ув’язнення в мордовських концтаборах. Були репресовані й вивезені в заслання його дружина й діти, а син Юрій був розстріляний ще 1941. П. у Мордовії (нині тер. РФ).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЗУБСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
