КОЗЕЛЛЕК Райнгарт (Koselleck Reinhart; 23.04.1923 — 03.02. 2006) — нім. історик, основоположник впливового в історіографії напряму — історії понять, теоретик історичної науки. Н. в м. Герліц (Східна Пруссія). 1947— 53 вивчав історію, соціологію, філософію і державне право в унтах Гайдельберг (Німеччина) та Брістоль (Англія). Його академічними вчителями були, зокрема, М.Гайдеґґер, Х.-Г.Гадамер, А.Вебер. 1954 захистив дис. (promotion) «Критика і криза», присвячену падінню моралі в буржуазному суспільстві епохи Просвітництва (після її видання вона була перекладена англ., іспан., італ. та франц. мовами). Працював викладачем в ун-ті Брістоль та асистентом істор. семінару ун-ту Гайдельберг. Від 1960 став по-
стійним співробітником «Arbeitkreis fhr Moderne Sozialgeschichte» («Творчої групи сучасної соціальної історії»; 1986 після смерті В.Конце очолив її). 1965 захистив докторську дисертацію (habilitation) на тему «Пруссія між реформою і революцією», в якій на основі аналізу прусського законодавства, права і системи адміністративного управління дійшов висновку, що в Пруссії в 19 ст. збіглися в часі процеси індустріалізації та соціальної модернізації, які зумовили її піднесення і «укорінення» в ній майбутніх соціальних і політ. суперечностей. Одночасно з викладацькою роботою в ун-ті Бохум (був у ньому проф. політ. наук) активно працював у комісії із заснування ун-ту Білефельд (після відкриття 1971 він став гол. центром міждисциплінарних досліджень та розвитку теоретичних проблем істор. науки). 1968— 74 — ординарний проф. нової історії ун-ту Гайдельберг. Від 1974 і до останніх днів свого життя працював в ун-ті Білефельд: спочатку проф. теорії історії, а потім керував Центром міждисциплінарних досліджень, з 1989 був його почесним сенатором. Від 1970-х рр. спільно з О.Бруннером та В.Конце готував багатотомне видання «Geschichtliche Grundbegriffe» («Фундаментальні історичні поняття»), яке започаткувало створення нім. школи істор. семантології (див. Історія понять). Спільно з Й.Рюзеном, Ю.Кокою та В.Шульцом підготував 2 томи («Об’єктивність і партійність в історичній науці» та «Форми історіографії») 6-томної «Теорії історії». Створив концепцію «переломного часу» (Sattelzeit) та ввів до наукового обігу метаісторичні категорії «простір досвіду» й «горизонт очікування» і на їх основі розвинув теорію соціальної історії. Плідно співпрацював з провідними світ. ун-тами та наук. центрами, не раз запрошувався ними, зокрема: 1978 — ун-том у Токіо, 1979 і 1982 — ун-том у Парижі, 1986 і 1988 — Новою школою соціальних досліджень у Нью-Йорку, 1992 — Колумбійським ун-том, 1998 — Нідерландським ін-том поглиблених досліджень в гуманітарних і соціальних науках. Був членом багатьох нау-
кових академій і коледжів, зокрема: Гайдельберзької й Геттінгенської АН, Істор. комісії при Баварській АН в Мюнхені, Британської академії, Наук. коледжу в Берліні, Колегіуму в Будапешті. 1989 став почесним доктором в ун-ті в Амстердамі. Від 1993 був науковим консультантом Берлінсько-Бранденбурзького ін-ту нім.-франц. співпраці в Європі (BBI), в останні місяці свого життя очолював тут великий науковий проект «Європейська спільнота в контроверзах». 1993 нагороджений почесною медаллю Школи гуманітарних досліджень соціальних наук у Парижі, 1998 обраний почесним чл. Угорської АН, 1999 отримав премію Зігмунда Фрейда за наук. прозу. У черв. 2000 брав участь в укр.-нім. колоквіумі «Історичні пошуки ідентичності», виголосив доповідь «Політичний культ мертвих. Пам’ятники воїнам у новий час», яка була частиною його великого наук. проекту з дослідження політ. іконографії. 2003 став почесним доктором ун-ту в Парижі (Сорбона). П. у м. Берлін. Тв.: Preuβen zwischen Reform und Revolution. Allgemeines Landrecht, Verwaltung und soziale Bewegung von 1791—1848. Stuttgart, 1967; Kritik und Krise. Eine Studie zur Pathogenese der bhrgerlichen Welt. Frankfurt/Main, 1973; Vergangene Zukunft. Zur Semantik geschichtlichen Zeiten. Frankfurt/Main, 1979 (укр. переклад: Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу. К., 2005); Europa im Zeitalter der europ@ischen Revolution. Frankfurt/Main, 1982; Der politische Totenkult: Kriegerdenkm@ler in der Moderne. Mhnchen, 1994 (уривок в укр. перекладі: Політичний культ мертвих. Пам’ятники воїнам у новочасі. В кн.: Козеллек Р., Шеррер Ю., Сігов К. Історичні пошуки ідентичності. Українсько-німецький колоквіум. Червень 2000. К., 2004); Goethes unzeitgem@βe Geschichte. Heidelberg, 1997; Zur politische Ikonologie des gewaltsamen Todes: Ein deutsch-franz`sischer Vergleich. Basel, 1998; The Practice of Conceptual History: Timing, History, Spacing Concepts (Cultural Memory in the Present). Stanford, 2002; Zeitschichten. Studien zur Historik. Frankfurt/Main, 2003 (укр. переклад: Часові пласти: Дослідження з теорії історії. К., 2006); Begriffsgeschichten. Frankfurt/Main, 2006. Літ.: Schinkel A. Imagination as a Category of History: An Essay concerning Kosellek’s concept of Erfahrungsraum and Erwartungshorizont. «History
and Theory», 2005, 44; Стельмах С. Історична семантологія в німецькій традиції соціальної історії. В кн.: Козеллек Р. Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу. К., 2005; Його ж. «Теорія можливих історій» Райнгарта Козеллека. В кн.: Козеллек Р. Часові пласти. Дослідження з теорії історії. К., 2006; Daniel U. Reinhart Koselleck «Lutz Raphael (Hrsg.) Klassiker der Geschichtswissenschaft». Bd.2. Mhnchen, 2006; Steinmetz W. Nachruf auf Reinhart Koselleck (1923—2006) «Geschichte und Gesellschaft», 2006, jg. 32. С.П. Стельмах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЗЕЛЛЕК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
