КОЗАК Едвард Теодорович (псевд. і криптоніми — Еко, Гриць Зозуля, Косий, Авенір Люшня, Майк Чічка, Мамай, Пік, Е.К., Ко, Ко-Ко; 21.01.1902— 22.09.1992) — карикатурист, графік, живописець, письменникгуморист, видавець, редактор. Почесний чл. Спілки укр. журналістів Америки. Н. в с. Гірне (нині село Стрийського р-ну Львів. обл.) у багатодітній сел. родині. Ріс у с. Дуліби; вчився у нар. школі, де почав малювати, в г-зії м. Стрий і худож. школі Відня (1917). Член пластового куреня ім. Ярослава Осмомисла (див.
404 КОЗАК
С.А. Козак.
«Пласт»), з яким 1 листоп. 1918 приєднався до УСС (див. Листопадова національно-демократична революція в Галичині 1918, Легіон Українських січових стрільців). Під час українсько-польської війни 1918—1919 воював у артилер. бригаді, у батареї сотника Селешка. По війні був одним із підсудних у процесі проти Української військової організації (1922), навіть перебуваючи в тюрмі «Бригідки» малював. Служив у польс. війську. 1923—24 навчався в худож. студії О.Новаківського у Львові, почав писати вірші. Навесні 1926 в гумористичному ж. «Зиз» були опубліковані ілюстрації К. до текстів ін. авторів. 1927 після знайомства з його ред. — Б.Лепким — став ілюстратором, а з 1 листоп. 1928 до кін. 1931 — редактором ж. «Зиз». 1929 одружився з Марією Бортник (1905—89). 1933—39 працював у редакції ж. «Комар»; оформляв усю продукцію видавничого концерну І.Тиктора (газети, журнали, у т. ч. дитячі, щорічні календарі та книжки з серій «Українська бібліотека» й «Велика історія України»). Член Асоціації незалежних українських митців з 1932, брав участь у їх виставках (Львів, 1933—36), був членом журі пром. виставок та ярмарків. З 1939 жив з сім’єю у Кракові, очолював мистецький гурток «Зарево», містив карикатури в газ. «Krakauer Zeitung», ілюстрував «Лиса Микиту» І.Франка (1944). Того ж року емігрував до Німеччини, викладав на Вищих образотворчих студіях у Карлсфельді й Берхтесгадені (1945), очолював Спілку укр. образотворчих митців у Мюнхені (1947), 1948 редагував ж. «Лис Микита». Політ. карикатури К. (зокрема, на Й.Сталіна) передруковували періодичні видання багатьох країн Європи. Від 1949 — у США, де продовжив практично самотужки видання «Лиса Микити» (1954— 90). Працював у церк. мист-ві, ілюстрував казки на телебаченні, 1957 отримав від Нац. освіт. асоціації (США) першу нагороду на конкурсі мультфільмів у Детройті (шт. Мічіган, США). Автор серії картин у різних техніках (олія, гуаш, темпера, акварелі, графіка) з нар., козац. та стрілец. побуту («Село», «За мотивами стрілецьких пісень», «В 50-річчя УСС»),
карикатур («Українці в Америці»), шаржів та карикатур на культ. і гром.-політ. діячів (Д.Донцова, П.Ковжуна, І.Кедрина, Є.Маланюка, С.Гординського, І.Соневицького та ін.). Як карикатуриста К. постійно турбували теми роз’єднаності укр. партій, укр.-польс. стосунків, сталінських репресій («Недуга Сталіна», 1929; «Гість з радянської України», 1929; «Харківський процес навпаки», 1930), ситуація на Україні та комуніст. «рай» у СРСР. Учасник десятків персональних і колективних (зокрема із синами Юрієм та Яремою) виставок у Відні, Львові, Кракові, Мюнхені, Копенгагені (Данія), Детройті, Гантері, Торонто (Канада), НьюЙорку (США) та ін. Автор спогадів і двох томів гумористичних оповідань. Найвагоміший внесок К. в укр. культуру — створення модерного гумористичного журналу, який протягом багатьох десятиліть формував укр. громад. думку. 1990 К. відвідав Львів, де експонувалися твори його і обох його синів. П. у м. Уоррен (шт. Мічіган, США). Тв.: На українських дорогах: [Спогади про УСС] «Наш прапор», 1933, № 4; Дещо про нашу карикатуру. «Назустріч», 1934, № 14; ЕКО: Альбом [ілюстрацій пісень]. Німеччина, 1946; Село: Альбом. Німеччина, 1948; В 50-річчя УСС: [Листівки]. Нью-Йорк, 1965; Гриць Зозуля: [Книга гуморесок]. Детройт, 1973; На хлопський розум Гриця Зозулі: 2-й том оповідань. Детройт, 1982; Торги у четверги: [Спогади про Львів 30-х рр.]. «Сучасність», 1984, № 9; Виставка творів: Каталог. Львів, 1990. Літ.: Гніздовський Я. На шляху до широкого визнання. «Вісник. Орган організації оборони чотирьох свобод України», 1954, № 5; Горняткевич Д. Едвард Козак. «Листи до приятелів», 1965, № 5—7; Гніздовський Я. Еко в еміграційній дійсності. «Сучасність», 1972, № 7/8; Його ж. Моє перше знайомство з Едвардом Козаком. Там само; Нижанківський Б. Едвард Козак: До 70-ліття. «Нові дні», 1972, № 266; Оленська-Петришин А. Виставка Едварда Козака та його синів. «Сучасність», 1972, № 7/8; Тарнавський О. Майстер карикатури — Едвард Козак. Там само, 1974, № 12; Гуцалюк Л. Про виставку карикатур Едварда КозакаЕка і проблеми малярської критики. Там само, 1975, № 9; Кейван І. Українське образотворче мистецтво. Едмонтон, 1984; Стрийщина, т. 1. НьюЙорк, 1990; Яців Р. Козак і Сталін. Львів, 1990; Яців Р. Хто він, Еко? «Дзвін», 1990, № 5; Сніцарчук Л.В. Співпраця Е.Козака (1928—1933 рр.)
із часописом «Зиз». В кн.: Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 1999; Любович У. Відійшов від нас Едвард Козак-Еко. В кн.: Любович У. Нариси. Інтерв’ю. Есеї. Львів, 2001; Українські митці поза Батьківщиною: Біобібліографічний покажчик. Х., 2001; Пеленська О. Український портрет на тлі Праги. Нью-Йорк—Прага, 2005. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Козак Едвард Теодорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
