КОДАЦЬКА ОБЛОГА 1648. На початку нац.-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. (див. Національна революція 1648—1676) фортеця Кодак разом з гарнізоном
394 КОДАЦЬКА
Печатка Кодацької паланки 1750. Відбиток.
Печатка Кодацької паланки 1770. Відбиток.
Кодацький поріг на Дніпрі. Малюнок художника М. Вебеля, літографія Дюпресоара. 1849.
військ Речі Посполитої опинилася в глибокому тилу укр. повстанців і створювала для них значну загрозу, особливо в разі ворожого контрнаступу. Фортечний гарнізон (польс. частини та іноз. найманці) налічував бл. 1000 вояків. Окрім вояків, у фортеці перебували також сім’ї офіцерів, катол. ченці з місц. монастиря, служилі люди. Серед офіцерів були, зокрема, С.Чарнецький, М.Собеський (брат майбутнього короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собеського), А.Конецпольський і Я.Потоцький (обидва — родичі коронних гетьманів), майор Ю.Лончинський, шляхтичі Альберт, Бужецький, Вишинський, Томиславський. Комендантом фортеці і командиром гарнізону був Криштоф Гродзицький. Облогу Кодака укр. війська почали невдовзі після перемоги у Корсунській битві 1648. Однак оскільки їхні гол. сили розвивали наступ, то до стін фортеці були спрямовані лише окремі загони. Через малу чисельність сил блокада була нещільною. Спроби штурму не мали бажаних результатів. Ситуація змінилася після того, як Б.Хмельницький скерував сюди три полки на чолі з М.Нестеренком, П.Шумейком та Я.Вовченком (Володченком). У верес. 1648 ці війська підійшли до Кодака й щільно його блокували. Опинившись у скрутному становищі, обложені пішли на переговори. 1 жовт. (22 верес.) 1648 були укладені почесні умови капітуляції гарнізону. Він покинув Кодак озброєним, залишивши у фортеці лише артилерію і прапори, і пішов на Чигирин. Разом з військовиками йшли їхні сім’ї, а також ченці. З гарнізоном до Чигирина доправлялося і тіло померлого від ран після Жовтоводської битви 1648 С.Потоцького. Не всі умови капітуляції були,
однак, до кінця виконані. За наказом Б.Хмельницького, у зв’язку з порушенням польс. стороною на ін. ділянці фронту певних домовленостей, вояків кодацького гарнізону роззброїли й арештували, а потім обміняли на укр. полонених. Після того, як укр. війська увійшли до Кодака, їм стала підконтрольною вся течія Дніпра від Білорусі до Низу (див. Великий Луг). Літ.: Мицик Ю.А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини ХV—ХVIII ст. Дніпропетровськ, 1997. Ю.А. Мицик.
дніпровського р-ну), Комісарівка (нині село П’ятихатського р-ну), Томаківка (нині с-ще міськ. типу) та ін. (усі в межах нинішньої Дніпроп. обл.). Літ.: Слабченко М.Є. Паланкова організація Запорозьких Вольностів. В кн.: Праці для виучування західноруського та українського права, вип. 6. К., 1929; Яворницький Д.І. Дніпрові пороги. Дніпропетровськ, 1989; Історія запорозьких козаків, т. 1. Львів, 1990. Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. Дніпропетровськ, 1994; Посунько О.М. Історія Нової Сербії та Слов’яносербії. Запоріжжя, 1998; Голобуцький В.О. Запорізька Січ в останні часи свого існування. Дніпропетровськ, 2004. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОДАЦЬКА ОБЛОГА 1648» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
