КОВУЇ — назва одного з об’єднань кочовиків, які перебували на службі в давньорус. князів. Відома з тексту Київського літопису: там під 1185 серед загонів черніг. кн. Ярослава Всеволодича згадуються «чернігівські ковуї» на чолі з воєводою Ольстином Олексичем. Єдиної думки поміж дослідників щодо того, де мешкали ці кочовики, чи були вони окремим угрупованням, чи входили до складу клобуків чорних тощо, немає. Разом з тим є різні припущення щодо цих питань. Так, в істор. літ. висловлена думка, що «чернігівські ковуї» були розселені в межиріччі Десни (прит. Дніпра) та її притоки Остер, де солонцюваті ґрунти були більш придатними для скотарства, ніж для землеробства і де було розташоване городище Ковчин (нині його залишки виявлені поблизу с. Ковчин Куликівського р-ну Черніг. обл.). Деякі дослідники вважають, що уточнення «чернігівські» вжито літописцем стосовно назви «ковуї» у зв’язку з тим, що загони К. перебували на службі не тільки у черніг., а й київ. чи переяслав. князів. Ґрунтуючись на вміщеному в «Слові о полку Ігоревім» переліку кочових племен, які були на службі в Ярослава Всеволодича, історики інколи включають до складу К. «билів», «могутів», «татранів», «шельбірів», «топчаків», «ревугів», «ольберів». Однак більшість тюркологів зараховують ці племена до «ольбірського союзу», який згадується у Київ. літописі під 1152 під назвою «оперлюєве», чи припускають, що вони належали до т. зв. диких половців. Літ.: Ипатьевская летопись. В кн.: ПСРЛ, т. 2. М., 1998; Коваленко В.П.,
Ситий Ю.М. «Свої погани» чернігівських князів. В кн.: Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X ст. К., 2004. А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОВУЇ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
