КОБЛИК (кобел, кібель) — поширена в Закарпатській Україні старовинна міра об’єму, вживана для обрахунку кількості сипких речовин, вина, а також — посівних площ. У 17—18 ст. К. найчастіше становив 90—100 літрів, у 19 — 60—75 літрів. К. ділився на 4 віка (корці) або 16 чвертівок чи 32 иці (купи) або 64 мислі. Як міра площі становив ділянку землі, для звичайного засіву якої вистачило б одного К. зерна, й часто прирівнювався до угра (гольда). К. вина в 16 ст. на Берегівщині ділився на 4 пінти або 8 иць. Наприкінці 18 ст. на Зх. Закарпатті К. вина становив 8 пінт. Літ.: Мицюк О. Нариси з соціально-господарської історії Підкарпатської Русі, т. 1. Ужгород, 1936; т. 2. Прага, 1938; Дзендзелівський Й.О. Спостереження над термінологією народної метрології говірок Закарпатської області. В кн.: Наукові записки Ужгородського державного університету, т. 14. Ужгород, 1955; Онишкевич М. Словник бойківських говірок, ч. 1. К., 1984. Я.Д. Ісаєвич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОБЛИК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
