КЛЕЙНОДИ КОЗАЦЬКІ (від нім. das Kleinod, польс. klejnot — коштовність, дорогоцінність) — знаки розрізнення козац. військ та символи влади козацької старшини. Такими знаками і символами були корогви, булави, бунчуки, перначі, печатки, каламарі, значки, трості суддівські (тростинова палиця із срібною кулею), литаври. За клейноди, що зберігалися у військовій скарбниці, відповідав генеральний підскарбій. Демонстрація їх відбувалася на козацьких радах, під час виборів гетьмана або кошового отамана. На початку ради, на якій планувалося обрати нового гетьмана, ці клейноди в урочистій обстановці, під звуки сурм та ударів у литаври виносилися на чільне місце. Для їх охорони призначалися військ. старшини з посадами хорунжого, булавничого, бунчужного та перначного. Гетьманам наказним, полковникам козацьким та сотенній старшині їхні регалії вручав гетьман. На Запорозькій Січі кошовий отаман мав право надавати символи влади паланковій старшині (див. Паланка). Курінні печатки та корогви вручалися новообраним курінним отаманам курінною радою.
Гетьманська булава і пернач. 17 ст.
Литаври.
Корогви.
346 КЛЕЙСТ
П.-Л.-Е. фон Клейст.
Юрій Клен.
У 16—17 ст. існувала практика, за якою монархи д-в, під протекцією яких перебували козаки, а також монархи, які бажали отримати від козаків військ. допомогу чи прихильність, вручали їм клейноди. Уперше, 1583, передав козакам корогву, бунчук, булаву й печатку польс. король Стефан Баторій. Посол герм. імп. Рудольфа II Габсбурга Е.Лясота, маючи завдання залучити козаків до війни з Османською імперією, 1594 вручив їм цісарську корогву. Польс. король Владислав IV Ваза, плануючи створення антитурец. коаліції, передав 1647 Б.Хмельницькому гетьманські клейноди. Ян II Казимир Ваза через комісарів, посланих 1649 на переговори до Переяслава (нині м. Переяслав-Хмельницький), прислав Б.Хмельницькому булаву. Коли запорожці після придушення антимоск. виступу І.Мазепи заснували Січ на тер. Кримського ханства (див. також Кам’янська Січ, Олешківська Січ), султан Агмед III подарував їм корогву, освячену константиноп. патріархом. (Див. також Інсигнії.) Після ліквідації 1775 Нової Січі були скасовані клейноди січової старшини. Після ліквідації царським урядом на поч. 1780-х рр. полково-сотенного устрою (див. Полковий устрій, Сотенний устрій) були скасовані і клейноди полкової та сотенної старшини. 1775 запороз. клейноди разом з військ. скарбом, майном і цінностями січової церкви потрапили до рук Г.Потьомкіна і за його наказом були вивезені до СанктПетербурга. 1788 булаву кошового та 4 перначі царська влада передала новоствореному Чорноморському козацькому війську, а 1792 чорноморцям були передані й срібні сурми. Пізніше ці клейноди використовувалися в Кубанському козацькому війську. З часом більшість К.к. опинилася в рос. музеях. Козац. прапори (один головний та 17 значків) були передані до Царськосельського арсеналу, а 1829 — до Імператорського Ермітажу. До Свято-Преображенського собору в С.-Петербурзі потрапили клейноди задунайського козацтва (див. Задунайська Січ) — бунчуки, надані турец. султанами, ку-
рінні знамена, срібна булава, 8 козац. панікадил. На кін. 19 ст. багато К.к. опинилося в приватних колекціях О.Поля, В.Тарновського та Г.Алексєєва. Більшість із них загинула у вирі громадянської війни в Україні 1917—1921. Під час української революції 1917—1921 уряд Української Народної Республіки порушував перед Тимчасовим урядом Росії, а згодом — і перед більшовицькою РНК питання про повернення К.к., однак повернути їх в Україну не вдалося. А в 1930-х рр. багато з них за загадкових обставин зникли із рос. музеїв. Під час громадян. війни в Росії 1918—20 клейноди Кубанського козац. війська — 3 загальновійськ., 35 малих курінних та 33 полкові прапори, 17 булав, 24 перначі — були вивезені емігрантами в Сербію. У роки Другої світової війни частина цих К.к. безслідно зникла. У музеях України зберігається невелика частина К.к. Так, у Переяслав-Хмельницькому істор. музеї зберігаються булава 18 ст. та бунчук 17 ст., в Чернігівському історичному музеї — булава 17 ст., в Дніпропетровському історичному музеї імені Д.Яворницького — литаври 17 ст., в Національному музеї історії України — булава та бунчук 17 ст., перначі 17—18 ст. Літ.: Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків, т. 1. Львів, 1990; Сергійчук В.І. Національна символіка України. К., 1992; Апанович О. Привласнення козацьких клейнодів — викрадення історичної пам’яті нації. «Українська газета», 1994, № 16 (58), 1—14 верес. О.І. Коробов.
пи армій «Південь», яка діяла на тер. України. Від листоп. 1942 — команд. групи армій «А». Навесні 1944 після поразок у Криму та на р. Пд. Буг на вимогу А.Гітлера пішов у відставку. Наприкінці війни взятий у полон британцями, 1946 як воєнний злочинець переданий Югославії, а 1949 — СРСР. 21 лют. 1952 засуджений Військ. колегією Верховного суду СРСР за варварську практику ведення воєн. дій, жорстокість щодо військовополонених і цивільного нас. на окупованих тер., зокрема в Україні, до 25 років ув’язнення в таборах. П. у рад. таборі під м. Владимир, РФ. Літ.: The encyclopedia of World War II. London, 1978; Энциклопедия Третьего Рейха. М., 1996. Л.В. Гриневич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КЛЕЙНОДИ КОЗАЦЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
