КІСТЯКІВСЬКИЙ Ігор Олександрович (16(04).01.1876 — черв. 1940) — правознавець, громад. і держ. діяч. Син О.Кістяківського, брат Б.Кістяківського і В.Кістяківського, племінник П.Чубинського, двоюрідний брат Дж.Кістяковського. Н. в м. Київ. 1899 (можливо, 1897) закінчив юрид. ф-т Київ. ун-ту і був залишений при ньому професорським стипендіатом каф-ри рим. права (деякий час поглиблював освіту в ун-тах Німеччини). Від 1900 — приватдоцент цієї ж каф-ри. Мав широкі зв’язки серед діячів укр. нац. руху. Від 1903 жив у Москві. Був присяжним повіреним і одним з найближчих співробітників відомого правника, голови 1-ї Держ. думи (див. Державна дума Російської імперії) проф. С.Муромцева. Із 1903 — приват-доцент каф-ри цивільного права і судочинства Моск. ун-ту: викладав деякі курси, а з 1906 — заг. курс цивільного процесу. Водночас 1903—17 викладав страхове право та ін. юрид. дисципліни на Комерційних курсах Моск. т-ва сприяння комерційній освіті (1907 перетворені в Комерційний ін-т). У лют. 1911 у числі великої групи викладачів залишив роботу в ун-ті на знак протесту проти порушення університетської автономії з боку міністра освіти Л.Каcсо. Член Конституційнодемократичної партії та активний учасник масонських організацій («Великий Схід народів Росії»; див Масонство). Як успішний і заможний адвокат-цивіліст був одним з меценатів укр. к-ри і просвіти, зокрема матеріально підтримував видання часопису
«Украинская жизнь», оплатив друк праці свого брата — Б.Кістяківського «Страницы прошлого. К истории конституционного движения в России» (Москва, 1912). 1917 повернувся до Києва. Від трав. 1918 — держ. секретар Української Держави, у лип.—листоп. 1918 — міністр внутрішніх справ у кабінетах Ф.Лизогуба і С.Гербеля, з трав.—серп. 1918 — заст. голови укр. делегації на переговорах з укладення мирного договору з РСФРР. Ініціатор формування Державної варти Української Держави й офіцерських дружин. Був також ген. суддею, а після реорганізації Ген. суду з лип. 1918 — сенатором Заг. зібрання Державного сенату Української Держави. Від 1919 жив у Стамбулі, пізніше — у Парижі (Франція). Займався адвокатською і банківською діяльністю. Чл. масонських лож «Гермес», «Астрея» і «Юпітер», депутат масонського конвенту (1931). Входив до еміграційного Союзу рос. адвокатів, реліг. т-ва «Ікона», гол. ради правління Рос. нац. об’єднання. П. у м. Париж. Похований на кладовищі Сент-Женевьєв де Буа. Тв.: Долговая ответственность наследника в римском праве. «Университетские известия», 1900, № 5–6; Понятие о субъекте прав. «Журнал Министерства юстиции», 1903, № 8; Проект изменений Устава судопроизводства торгового. М., 1909; Адвокатская деятельность С.А. Муромцева. В кн.: Сергей Андреевич Муромцев. М., 1911; Г.Ф. Шершеневич как цивилист. «Юридический вестник», 1913, № 1. Літ.: Дорошенко Д. І. І. О. Кістяківський. «Українська дійсність», Прага, 1940, № 1; Кістяківський Ігор Олександрович (1876—1941). «Юридичний. вісник України», 2002, № 5 (лют.). І.Б. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КІСТЯКІВСЬКИЙ ІГОР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
