КІЗЕВЕТТЕР Олександр Олександрович (22(10).05.1866—09.01. 1933) — рос. історик і громад. та політ. діяч. Н. в м. Санкт-Петербург. Закінчив історико-філологічний ф-т Моск. ун-ту. Був учнем В.Ключевського і П.Мілюкова. 1898 став приват-доцентом Моск. ун-ту. Читав спец. курси з історії селянської реформи 1861, внутр. політики Росії 19 ст., рос. історіографії. Разом з В.Вернадським працював у Т-ві з розповсюдження тех. знань. 1903 захистив магістерську дис. на тему: «Посадська община в Росії ХVIII століття». 1903 увійшов до складу редакції ж. «Русская мысль». У жовт. 1905 вступив у Конституційно-демократичну партію, став чл. її ЦК, був обраний депутатом 2-ї Держ. думи (див. Державна дума Російської імперії). 1909 видав книгу «Городовое положение Екатерины II. Исторический комментарий», яку захистив як докторську дис. У своїх істор. працях К. великої уваги приділяв питанням сусп. свідомості, досліджував історію нар. рухів. Повстання під проводом О.Пугачова розглядав як поєднання двох рухів — козац. та сел. Був прихильником і майстром історико-філос. узагальнень, використання порівняльно-істор. методу дослідження. Створив істор. портрети держ. діячів — Івана IV Грозного, Петра І, Катерини ІІ, Олександра І та ін. Під час університетських подій 1910—11 (придушення поліцією студентських заворушень у Моск. ун-ті та подання у відставку кер-ва ун-ту, незгодного з діями властей), на знак протесту проти сваволі влади покинув Моск. ун-т, в який вернувся на короткий час (1917—20) після перемоги Лютневої революції 1917. Засудив більшовицьку революцію, вважаючи її найбільшим нац. лихом. 1920 влада заборонила йому викладати в ун-ті, а 1922 К. на відомому «професорському пароплаві» був висланий із Росії. Від 1923 проживав у Чехословаччині, займався викладацькою роботою в ін-тах та т-вах, утворених емігрантськими
організаціями. Виступав з лекціями у містах Закарпатської України, Прибалтики. Взяв участь у написанні курсу історії Росії для франц. читача за редакцією П.Мілюкова, Ш.Сеньобоса, Л.Ейзенманна. Останньою виданою роботою, своєрідним підсумком життя стали його високохудож. «Спогади». П. у м. Прага (Чехословаччина). Тв.: Реформа Петра Великого в сознании русского общества. «Русское богатство», 1896, № 10; Иван Грозный и его оппоненты. М., 1898; Исторические силуэты: Люди и события. Берлин, 1931 (перевид. — Ростов-на-Дону, 1997); Евразийство: Российская история по-евразийски. В кн.: Вандалковская М.Г. Историческая наука русской емиграции. М., 1997. Літ.: Виппер Р.Ю. Кизеветтер как историк. «Сегодня» (Рига), 1933, № 11; Вандалковская М.Г. П.Н. Милюков, А.А. Кизеветтер: История и политика. М., 1992; Вандалковская М.Г. Александр Александрович Кизеветтер (1866—1933). В кн.: Портреты историков. Время и судьбы, т. 1. М.—Иерусалим, 2000. О.А. Удод.
рик, дослідник новітньої історії Чехословаччини та міжнар. відносин напередодні Другої світової війни. Д-р істор. н. (1972), проф. (1974). Н. в м. Суми. Закінчив Київ. ун-т (1953), навч. в аспірантурі. 1956 захистив канд. дис. на тему: «Радянсько-чехословацькі відносини в період загрози фашизму і гітлерівської агресії (1933—1937 рр.)»; 1972 — докторську дис. на тему: «Зовнішня політика Чехословаччини напередодні Другої світової війни (травень 1935 — березень 1939 рр.)». Від листоп. 1956 — ст. викл. кафри історії стародавнього світу та середніх віків. 1960—72 — заст. декана істор. ф-ту, 1978—88 — декан істор. ф-ту, 1984—89 — зав. каф-ри історії середніх віків та стародавнього світу. Автор понад 100 наук. праць. П. у м. Київ. Тв.: До питання про боротьбу народних мас Чехословаччини за дружбу і союз з СРСР в період зростання загрози гітлерівської агресії (1933— 1937 рр.). В кн.: Питання історії та культури слов’ян, ч.1. К., 1963; Відносини між Чехословаччиною і Польщею напередодні Другої світової війни (1934—1938 рр.). «Питання нової та новітньої історії», 1968, вип. 6; Зовнішньополітичні відносини так званої «другої Чехословацької республіки». УС. Львів, 1970, вип. 1; Напередодні трагедії. З історії зовнішньої політики Чехословаччини, травень 1935 — березень 1938 рр. К., 1971. Літ.: Историки-слависты СССР: Библиографический словарь-справочник. М., 1981. І.В. Євсеєнко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КІЗЕВЕТТЕР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
