КИЯНИЦЯ Петро Антонович (08.12(25.11).1899 — після 1953 відомостей нема) — журналіст, історик, парт. функціонер. Н. в с. Янівка (нині с. Іванівка Богуславського р-ну Київ. обл.). 1919 — чл. Української соціал-демократичної робітничої партії (незалежних), 1920—25 — Української комуністичної партії (боротьбистів), 1925—35 — КП(б)У. Навч. у Київ. вчительському ін-ті (1917—20), Київ. ін-ті нар. госпва (1921—22) та Київ. ін-ті нар. освіти (1922—26). 1924—26 — канд. в аспіранти, 1926—27 — аспірант Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН, 1927— 29 — аспірант Київської науководослідної кафедри марксизму-ленінізму при ВУАН. Одночасно займав керівні посади в міськ. та губернських парт. органах. Від 1931 працював у Харкові, редагував газ. «За культурну революцію» (1931—33). 1933—35 працював у м. Первомайськ зав. районного від. нар. освіти. 1923—24 кілька разів був заарештований за членство в УКП (боротьбистів). Арештований 1935 і засуджений до 7-ми років виправно-трудових таборів. Удруге засуджений 1950, звільнений 1953. Подальша доля невідома. 1990 реабілітований у справі 1935. Досліджував історію революц. рухів в Україні. Автор статей у періодичній пресі, зокрема ст. «Національно-буржуазна легенда про декабристів» («Україна», 1932, № 1—2), та рецензій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЯНИЦЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
