КИРИЛЕНКО Андрій Павлович (08.09(26.08).1906 — 12.05.1990) — рад. і парт. діяч доби СРСР. Двічі Герой Соц. Праці (1966, 1976). Н. в м. Алексєєвка Воронезької губ. (нині місто Бєлгородської обл., РФ) в сім’ї кустаря. Трудову діяльність почав 1925 слюсарем, працював на підпр-вах Воронезької обл. та шахтах Донба-
су. 1929—30 — на комсомольській і парт. роботі. 1936 закінчив Рибінський авіац. ін-т. 1936—38 працював інж.-конструктором на авіац. з-ді в Запорожжі. Від 1938 на парт. роботі: 2-й секретар райкому, секретар, 2-й секретар (1939—41, 1944—47) Запоріз. обкому КП(б)У. 1941—42 — чл. Військ. ради Вісімнадцятої армії Південного фронту; 1942—44 — уповноважений Державного комітету оборони СРСР на авіац. з-ді в Москві. Від 1947 — 1-й секретар Миколаїв., від 1950 — Дніпроп. обкомів КП(б)У, від 1955 — Свердловського обкому КПРС. 1956—57, 1962—66 — 1-й заст. голови бюро ЦК КПРС по РРФСР. 1962—66 – чл. президії ЦК КПРС. З приходом до влади Л.Брежнєва обраний секретарем ЦК КПРС, чл. політбюро ЦК КПРС (1966—82). Депутат Верховної Ради УРСР (2—3-го скликань) та СРСР (3—10-го скликань). Нагороджений 5-ма орденами Леніна. Від 1982 — персональний пенсіонер союзного значення. П. у м. Москва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИРИЛЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
