КИЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ’ЯТНИКІВ СТАРОВИНИ ТА МИСТЕЦТВА
Засноване 1910 з метою виявлення й охорони пам’яток на території Бессарабської, Волин., Гродненської, Катериносл., Київської, Люблінської, Мінської, Подільської, Полтав., Черніг. і Херсонської губерній. Для здійснення своїх завдань т-во мало проводити наук. дослідження і реєстрацію місц. пам’яток старовини; клопотати перед урядовими установами про вживання заходів до відновлення і охорони тих пам’яток, що перебувають у віданні приватних осіб, т-в і установ; споряджати археол. й археогр. експедиції для огляду, вивчення і збирання стародавніх пам’яток; проводити за дозволом Імператорської археол. комісії археол. розкопки на громад., казенних і церк. землях, на приватних ділянках (за згодою власника); розшукувати в урядових, станових і громад. установах, у приватних осіб старовинні архівні справи, папери і документи, що мають наук. цінність, вживати заходи щодо їх охорони; обговорювати наук. доповіді і видавати наук. праці своїх членів, влаштовувати прилюдні читання за тематикою наук. досліджень, виставки старожитностей; створити музей і б-ку т-ва. Т-во очолював почесний голова, справами керували рада і заг. збори. Почесним головою був Київ., Подільський і Волин. генерал-губернатор Ф.Трепов, головами ради — єпископ Чиги-
ринський Павло (Преображенський; до 1911), київ. губернатор О.Гірс (1911—12), шталмейстер Височайшого двору М.Суковкін (1913—15), київ. губернатор О.Ігнатьєв (1915—17). Товаришами голови були — проф. Київ. ун-ту В.Іконников (1910—16), проф. Київ. духовної акад. В.Завітневич (з 1916; від берез. 1917 виконував обов’язки голови). Першими секретарями були: старший пом. управителя канцелярії ген.-губернатора К.Бахтін (1910), старший ад’ютант штабу Київського військового округу підполковник Б.Стеллецький (1910—13), діловод управління Київ., Подільського та Волин. ген.-губернатора О.Левицький (з 1913). Членами ради у різний час були: П.Голландський, Л.Добровольський, М.Довнар-Запольський, О.Ертель (також був хранителем музею), Ю.Кулаковський, В.Леонтович, М.Стороженко, Ф.Титов. 1912 почав діяти Розпорядчий к-т, який очолював старший чиновник з особливих доручень при генерал-губернаторі О.Мердер. 1913 офіційно відкрито Уманське від-ня т-ва, його головою став чл. Одеського товариства історії та старожитностей, чл. Таврійської вченої архівної комісії — Х.Ящуржинський. Членами т-ва в різний час були понад 320 осіб, Уманського від-ня — 30. До складу т-ва входила вища адміністрація Пд.-Зх. краю. Своєю діяльністю т-во було пов’язане з Київським відділом Імператорського Російського воєнно-історичного товариства, співпрацювало з Історичним товариством Нестора-літописця, Київським товариством старожитностей і мистецтв, Церковно-археологічним товариством при Київській духовній академії. Серед членів т-ва охорони пам’яток були професори Київ. ун-ту, Київ. духовної акад., інженери, архітектори, військові, підприємці та ін. діячі, зокрема: М.Біляшівський, К.Болсуновський, С.Голубєв, В.Данилевич, Ф.Ернст, І.Каманін, Д.Меньшов, Д.Милеєв, С. Могилевцев, В.Петров, Н.Полонська (Полонська-Василенко), А.Прахов, Ю.Сіцінський, О.Терещенко, В.Хвойка, Д.Щербаківський, В.Щербина. Головним напрямом діяльності т-ва була охорона історико-
культ. спадщини. Першим його кроком стали розробка і розсилання опитувальних листів (було виготовлено 15 тис. прим.) для збирання відомостей про місц. пам’ятки старовини з метою їх обліку, вивчення та збереження. Т-во організувало систематичне спостереження за земляними роботами у Києві під час буд-ва, розпланування вулиць, прокладання водогонів з метою виявлення та обстеження археол. пам’яток, збирання археол. знахідок. Відіграло значну роль у вивченні такого малодослідженого типу пам’яток археології та історії, як печери. Йому належить пальма першості у вивченні та охороні Звіринецьких печер у Києві. Було здійснено також археологічні розкопки Китаївського археологічного комплексу (печери та курганний могильник), підземних ходів і споруд на тер. Софії Київської, на Кирилівських висотах, стародавнього курганного могильника у с. Пронівщина (нині у межах м. Київ), Чорнобильського городища тощо. Вжито низку заходів з ремонту і реставрації Золотих воріт, Звіринецьких печер, укріплення Андріївської гори і фундаментів Андріївської церкви. Члени т-ва обстежували й досліджували значну кількість пам’яток на тер. губерній Пд.-Зх. краю, порушували клопотання про їх охорону, ремонт та реставрацію. Серед них — пам’ятки архітектури в м. Сатанів та в Дубнівському пов., рештки замку і бернардинського костьолу в м. Луцьк, споруди т. зв. Острозького замку та замку в м. Старокостянтинів. Було розпочато обстеження київ. цвинтарів з метою виявлення й впорядкування поховань видатних діячів та збереження надгробних пам’ятників. Організовано спостереження за земляними роботами під час побудови під’їзних шляхів залізниці в Київ. губернії. Члени т-ва розробляли теоретичні питання охорони пам’яток, зокрема критерії визначення, поцінування та класифікації пам’яток; формування системи охорони пам’яток та ін. 1911 брали участь в обговоренні закону про охорону пам’яток Російської імперії («Положення про охорону
старожитностей»), внесли низку пропозицій і змін до нього. 1912 було засновано музей т-ва (хранитель — О.Ертель) і б-ку, які 1913—15 містились у приміщенні Педагогічного музею при Київському навчальному окрузі. Перші музейні колекції склали матеріали з археол. розкопок, розвідок і спостережень за земляними роботами О.Ертеля (або проведених під його наглядом) в Києві та на околицях міста. З поширенням діяльності т-ва надходили предмети музейного значення і з ін. регіонів краю. Музей зберіг для укр. к-ри невелику за чисельністю, але вельми цінну збірку археол. музейних пам’яток. Серед них — давньоруський скарб з вул. Трьохсвятительської, 14; речі зі Звіринецьких печер та ін. матеріали, які нині зберігаються в кількох київ. музеях та в Держ. Ермітажі в м.Санкт-Петербург. Т-во піклувалося збереженням пам’яток музейного значення і в ін. регіонах України, висунуло пропозицію створення єпархіального церк. музею з метою збереження церк. старожитностей, якими володіли укр. храми та монастирі. Т-во виступило засн. Київської губернської вченої архівної комісії і розробило науково-теор. засади її діяльності (праці І.Каманіна), крайового архіву та Археол. інституту в Києві (див. Археологічні інститути) для підготовки фахівців архів. справи (відкритий 1918). З формуванням рад. системи держ. пам’яткоохоронних органів існуючі на той час громад. структури припинили своє існування. 1919 частину найцінніших археол. знахідок із музею т-ва передано Київському художньо-промисловому і науковому музею. 1920 музейні та бібліотечні колекції т-ва прийняло Українське наукове товариство в Києві, воно також запросило членів т-ва охорони пам’яток до розбирання колекцій, залишити за колекціями надані їм імена й прізвища збирачів та доброчинців. У рад. час багато колиш. членів т-ва брало діяльну участь у пам’яткоохоронній, музейній та архівній роботі. Літ.: Устав Киевского общества охраны памятников старины и искусства. К., 1910; Каманин И. Записка об учреждении в Киеве Ученой архивной комиссии. «Военно-исторический
вестник», 1912, № 1; Його ж. Зверинецкие пещеры в Киеве (их древность и святость). К., 1914; Гирич І. Київське товариство охорони пам’яток старовини і мистецтва. «Пам’ятки України», 1988, № 3; Григор’єва Т., Денисенко Г. З історії збереження історико-культурної спадщини України: діяльність Київського товариства охорони пам’яток старовини і мистецтва. В кн.: Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія», т. 3: Історія. К., 1993; Воронцова О.А. Дослідження та відродження середньовічної пам’ятки історії та культури України — Звіринецького печерного комплексу у Києві: Автореферат дисертації на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук. К., 1996. Л.Д. Федорова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ’ЯТНИКІВ СТАРОВИНИ ТА МИСТЕЦТВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
