КИЇВСЬКА ОБОРОННА ОПЕРАЦІЯ 1941 — дії військ Південно-Західного фронту 7 лип. — 26 верес. під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945. Зазнавши значних невдач у боях оборонних 1941, війська Червоної армії (див. Радянська армія) поступалися гітлерівським силам за кількістю: у піхоті та артилерії в 2, у літаках — у 1,5 раза. 7—8 лип. ворожі танки, завдавши удару по військах Пд.-Зх. фронту, що відступали до оборонної «лінії Сталіна» на кордоні до 1939, здолали її на пд. сх. Житомирської області. 11 лип. вийшли до прит. Дніпра — р. Ірпінь (15—20
км на зх. від Києва). Спробу захопити Київ з ходу було зірвано стійкою обороною військ Київ. укріпрайону і контрударами П’ятої армії та Шостої армії (див. також «Барбаросса» план). Противник змушений був, припинивши наступ на Київ, зосередити осн. зусилля на пн. зх. від міста: на позиціях Коростенського укріпрайону, де оборонялася 5-та армія. Тоді ж рад. Двадцять шоста армія своїми контрударами змусила перейти до оборони війська 1-ї танк. групи противника на пд. від міста. У зв’язку із загрозою охоплення лівого крила Пд.-Зх. фронту військами 17-ї нім. армії 25 лип. з його складу до Південного фронту передано 6-ту армію та Дванадцяту армію. З серп. противникові вдалося
оточити обидві армії в р-ні м. Умань й розгромити їх (у полон потрапило 102 тис. червоноармійців і командирів), що теж значно ускладнило становище оборонців Києва. 30 лип. війська нім. 6-ї армії відновили наступ на Київ. Завдавши гол. удару на стику Київ. укріпрайону і 26-ї армії, вони потіснили рад. війська. Водночас нім. 1-ша танк. група розгорнула наступ у пд. напрямі. 7 серп. рад. 5-та армія знову зупинила наступ військ нім. 6-ї армії на лінії залізниці Коростень— Київ, а 26-та армія навіть перейшла у контрнаступ. У самому місті успішну оборону тримала ств. у серп. з частин укріпрайону 37-ма армія, яка відкинула ворожі війська, що увірвалися в пд.зх. передмістя Києва, і на 15 серп. майже повністю відновила попередню обстановку, потіснивши противника майже до першої лінії оборони Київ. укріпрайону. У захисті міста брала активну участь Пінська військова флотилія. Завдяки активній участі сотень тисяч киян у зміцненні оборонних рубежів на фронті в 45 км завдовжки було викопано протитанк. рови, встановлено ін. перешкоди, збудовано 750 дзотів, закладено 100 тис. мін тощо. Разом з військами билися бл. 35 тис. осіб народного ополчення і в його складі два бронепоїзди — літер «А» і літер «Б», партизан. загони, сформовані з робітників Донбасу, Харкова, Полтави. Але обстановка стала швидко погіршуватися, коли за наказом А.Гітлера частину військ групи армій «Центр», що наступала на моск. напрямі, було повернуто у р-н оперативних дій нім. групи армій «Південь» для оточення військ Пд.-Зх. фронту. 22 серп. А.Гітлер віддав наказ про ліквідацію київ. угруповання рад. військ. Після того, як нім. танк. частини, прорвавшись до Дніпра, форсували його на пд. і пн. від Києва, над арміями, що обороняли місто, нависла загроза оточення. Командування Пд.-Зх. фронту звернулося у Ставку Верховного Головнокомандування за дозволом відвести війська, але Й.Сталін, якого перед тим командування київ. операцією неодноразово запевняло у відсутності загрози здобуття німцями Києва, такого дозволу не дав. Тому
коли увечері 17 верес. дозвіл на відхід було все ж отримано, війська противника вже замкнули кільце оточення в р-ні м. Лохвиця на Полтавщині. У ворожому тилу, відрізані від осн. сил Пд.-Зх. фронту, опинилися 5-та, 37-ма, 26-та армії та окремі частини 38-ї і 21-ї армій, усього до 665 тис. осіб. З оточення вирвалися лише 15 тис. осіб. 19 верес. 1941 останні частини рад. військ залишили Київ. При виході з оточення 20—22 верес. в гаю Шумейкове поблизу х. Дрюківщина (нині село) Сенчанського (нині у складі Лохвицького) р-ну Полтав. обл. загинув штаб фронту, у т. ч. ген.-полк. М.Кирпонос, чл. військ. ради М.Бурмистенко, нач. штабу ген.-майор В.Тупиков. К.о.о. 1941 була найбільшою і найважливішою серед ін. операцій у період оборонних боїв на Україні. Вона велася на тер. понад 300 км вздовж лінії фронту і бл. 600 км у глибину. Відтягнувши 17 д-зій противника, вона, по-перше, істотно посприяла зривові гітлерівського бліцкригу, подруге, затримала наступ ворога на моск. стратегічному напрямі. Літ.: Баграмян И.Х. Так начиналась война. М., 1977; История Киева, т. 3, кн. 1. К., 1985; Великая Отечественная война 1941—1945 гг. Военно-исторические очерки, кн. 1. М., 1998. М.В. Коваль.
Речі Посполитої. В організації, фінансових питаннях і щодо комплектування свого штату підлягала Малорос. колегії; про контакти з польс. стороною звітувалася перед Колегією закор-
229 КИЇВСЬКА
донних справ. Працювала періодично, збираючись протягом року на дві каденції (сесії) — січневу (з 4 січ.) та липневу (з 1 лип.). Штат К.п.к. включав секретаря, реєстратора, 4 канцеляристів, перекладача. На час каденцій Малорос. колегія додатково відряджала до комісії 4 військових товаришів, 4 значкових товаришів, 2 полкових канцеляристів, 4 возних для розгляду справ з позивачами й відповідачами. Очолював К.п.к. комісар полковий. Від 1765 його призначала Малорос. колегія. К.п.к. разом з польс. стороною розглядала справи про наїзди
Протитанкові загородження на вул. Леніна (нині — вул. Б. Хмельницького) у Києві. Липень— серпень 1941.
Радянські військовополонені під Києвом. Осінь 1941.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЇВСЬКА ОБОРОННА ОПЕРАЦІЯ 1941» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
