КЕССЛЕР Карл Федорович (01.12 (19.11).1815—15(03).03.1881) — зоолог. Чл.-кор. Петерб. АН (1874). Почесний чл. Київ. (1863) і Петерб. (1873) ун-тів. Н. в м. Дамрау, Кенігсберзький округ, Пруссія. Закінчив Петерб. ун-т (1838). Проф. (1842—61), декан фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту. Засн. зоологічного кабінету, реорганізованого в університетський музей. Ініціатор проведення в Києві 2-х з’їздів викладачів природничих наук (1861, 1862), один з фундаторів і президент Петерб. т-ва дослідників природи (1868). Проф. (1861—67), ректор Петерб. ун-ту (1867—73). Один з основоположників вітчизн. фауністики. Досліджував фауну Правобережної України, Чорного та Азовського морів, Криму, басейнів Неви, Волги, Ладозького та Онезького озер. Підсумком багаторічних досліджень К. в Україні стала серія монографій, об’єднаних під назвою «Естественная история губерний Киевского учебного округа» (т. 1—6, 1850—56). П. у м. Санкт-Петербург. Літ.: Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского С.-Петербургского университета за истекшую третью четверть века его существования. 1869— 1894, кн. 1—2. СПб., 1896—98; Історія Київського університету. К., 1959; З іменем святого Володимира: Київський університет у документах, матеріалах та спогадах сучасників, кн. 1. К., 1994. Г.Г. Денисенко.
тв. Т.Шевченка, М.Коцюбинського, П.Панча та укр. мовою тв. Х.Ботева, І.Вазова, Х.Смирненського, Л.Стоянова, А.Каралійчева. 1930—32 — літ. ред., відп. секретар газ. «Колективист» (болг. мовою); 1934—38 — відп. ред. дитячого ж. «Въди готов»; 1937—41 — відп. ред. болг. сектору, дир. Укрдержнацменвидаву (Харків, Київ). У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 — майор, ред. дивізійної газ. «Боевое знамя» (1941—43), заст. нач. від. балканських країн Всесоюзного радіок-ту (Москва; 1943—44). 1944— 68 — заст. голови К-ту з радіомовлення (з 1950 — з телебачення і радіомовлення) при РМ УРСР. Був заст. голови правління Т-ва укр.-болг. дружби (1958—91); засн. та почесним головою Київ. т-ва болг. к-ри «Родолюбіє» (1990—91). Виступав у пресі, перед широкою громадськістю України та Болгарії з питань укр.болг. культ. і літ. зв’язків, дружби та співробітництва; переклав укр. мовою понад 30 худож. тв., 8 п’єс класиків болг. літ. та сучасних письменників. Серед них — тв. Х.Русева, А.Гуляшкі, П.Вежинова, С.Карастоянова, А.Дончева, І.Давидкова, Г.Джагарова, Д.Габе. Автор понад 140 статей про болг. письменників в «Українській радянській енциклопедії», «Антології болгарської поезії» (т. 2, 1974). Учасник міжнар. та респ. з’їздів, конференцій славістів, болгаристів, істориків. Нагороджений 2-ма орденами Вітчизн. війни 2-го ст. (1945, 1985), орденом «Знак Пошани» (1962), болг. орденом Кирила і Мефодія 1-го ст. (1966), Почесними грамотами Президії ВР УРСР (1977, 1987), двома Золотими знаками «Вічна дружба» Всенар. к-ту болг.-рад. дружби (Болгарія), медалями. П. у м. Київ. М.В. Знаменська.
нений під час Варшавського повстання 1944, в’язень гітлерівських концтаборів. 1946 повернувся до Польщі, проф. Варшавського ун-ту. З часу утворення (1953) Ін-ту історії Польс. АН і до 1968 — заст. дир. з наук. роботи цього академічного закладу. Від 1952 — гол. ред. органу Польс. істор. т-ва — «Przegld Historyczny». Приділяв велику увагу людському факторові в історії, надавав першорядне значення достовірній джерельній базі, упродовж усього наук. життя брав активну участь у підготовці «Польського біографічного словника». Очолював польс. групу редколегії рад.-польс. документального вид. «Повстання 1863 року», плідно співпрацював з укр. істориками над двотомником «Суспільно-політичний рух на Україні в 1856—1864 рр.» Значне місце в його творчості, починаючи з перших праць, посідають дослідження, присвячені Галичині, зокрема сел. рухові в цьому регіоні. П. у м. Варшава.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КЕССЛЕР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
