КАРСАВІН Лев Платонович (13 (01).12.1882—12.07.1952) — рос. історик-медієвіст, культуролог, теоретик історії, філософ. Н. в м. Санкт-Петербург. Закінчив історико-філол. ф-т Петерб. ун-ту (1906) і залишився там на каф-рі заг. історії для підготовки до професури. 1910—12 працював над докторською дис. в Парижі (Франція), Римі та Флоренції (обидва міста в Італії). 1912 захистив магістерську дис. на тему: «Очерки религиозной жизни в Италии ХII—XIII ст.», а 1915 — докторську дис. на тему: «Осно-
вы середневековой религиозности в ХII—ХIII ст. преимущественно в Италии». Займав посаду проф. Петрогр. ун-ту. Невдовзі після приходу в країні до влади більшовиків був звинувачений у пропаганді «попівщини» та в «середньовічному фанатизмі» і 1922 висланий на сумнозвісному «пароплаві філософів» із Росії. Перебував у еміграції спочатку в Німеччині, а потім у Франції. Від 1928 — проф. філософії Каунаського, а з 1940 — Вільнюського ун-тів. Після приєднання Литви до СРСР репресований. Загинув у таборах у Комі АРСР. Більшість його праць стала відомою широкому загалові в СРСР лише на поч. 1990-х рр. Методологічно його роботи ознаменували початок «нової історії» в рос. історіографії перших десятиліть 20 ст. Його творчість сприяла розвиткові нового напряму в історіографії, який сьогодні називають «історичною антропологією» (культ. історією). Він став основоположником нового методу міждисциплінарного дослідження — історико-культ. синтезу, ввійшов в історію світ. думки як глибокий знавець середньовічної релігійності та к-ри (осн. положення своєї концепції релігії та релігійності розвинув у працях «Монашество в Средние века», 1918, «Культура Середних веков», 1918, «Святые отцы Православной церкви», 1922). Історію тлумачив як цілісний процес розвитку «соціально-діяльного людства», а її рушійну силу вбачав у людській свідомості, мисленні та психіці. На його думку, саме свідомість, мислення та психіка, а не ін. фактори, визначають і соціальну поведінку індивідів, і традиції груп і суспільств. Тв.: Философия истории. Берлин, 1923; СПб., 1993; Религиозно-философские сочинения. М., 1992; Малые сочинения. СПб., 1994; Основы средневековой религиозности в ХII—ХIII веках. СПб., 1997; Католичество. Откровения блаженной Анджелы. Томск, 1997. Літ.: Хоружий С.С. Лев Платонович Карсавин. «Литературная газета», 1989, 22 февраля; Ястребицкая А.Л. Лев Платонович Карсавин (1882— 1952). В кн.: Портреты историков: Времена и судьбы, т. 3. М., 2004. О.А. Удод.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАРСАВІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
