КАРМАЛЮК Павло Петрович (06.01.1908(24.12.1907) —06.05. 1986) — оперний співак (баритон). Нар. артист СРСР (1960). Проф. (1970). Н. в с. Осівці (нині село Брусилівського р-ну Житомир. обл.). Закінчив Київ. консерваторію (1936—41, клас Д.Євтушенка). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 1941—43 — соліст фронтового ансамблю пісні й танцю, 1943—44 — Саратовського театру опери та балету; 1944— 70 — соліст Львів. театру опери та балету. Гастролював за рубежем. 1950—77 — викл. Львів. консерваторії (нині Львів. муз. академія). Серед учнів — В.Чайка, В.Лужецький, П.Ончул, В.Федотов, С.Криворучко, С.П’ятничко та ін. Володів сильним голосом красивого тембру й широкого діапазону, а також сценічним талантом. Партії: Остап («Тарас Бульба» М.В.Лисенка), Богдан («Богдан Хмельницький» К.Данькевича), Максим («Заграва» А.Кос-Анатольського), Гурман («Украдене щастя» Ю.Мейтуса, перше виконання), Онєгін («Євгеній Онєгін» П.Чайковського), Грязной («Царева наречена»
П.П. Кармалюк. Пам’ятник Устиму Кармалюку в с. Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області. Скульптор Я. Красножон. 1965.
Пам’ятник Устиму Кармалюку у смт Летичів Хмельницької області. Скульптор В. Зноба. 1974.
116 КАРМАНСЬКИЙ
Устим Кармалюк. Портрет роботи художника В. Тропініна. 1820. П. Карманський.
Костьол кармелітів у м. Бердичів. Фото початку 20 ст.
подільський «останній гайдамака», ще за життя опоетизований та оповитий славою нар. месника. Н. в с. Головчинці Летичівського пов. Подільського воєводства (нині с. Кармалюкове Жмеринського р-ну Вінницької обл.) в сім’ї селян-кріпаків. Зберегли-
військ. дезертирів, дрібних шляхтичів, містечкових євреїв, і став її чільником. Загони К. здійснили понад 1000 нападів на поміщицькі маєтки та економії, сільс. й придорожні корчми, обійстя заможних селян. Сам К. не раз був схоплений, чотири рази засуджений до сибірської каторги, звідки тікав, долаючи тисячі верст пішки. Він мав широкі зв’язки, часто переховувався в містечкових євреїв та через них реалізовував відібране в поміщиків майно, надаючи їм покровительство за послуги. Найбільш інтенсивно К. діяв у Літинському та Летичівському повітах Подільської губернії, але часом влаштовував напади також у Балтському, Він., Могилівському та Проскурівському повітах Подільської губ., а почасти — й у Бессарабії. Вбитий пострілом із засідки в ніч на 22(10) жовт. 1835 шляхтичем Ф.Рудковським в с. Шляхові Коричинці Летичівського пов. Подільської губ. (нині с. Волоське Деражнянського р-ну Хмельн. обл.). Похований у м-ку Летичів. 1833—39 діяло спец. слідство в справі К. та його спільників — «Галузинецька комісія», сформована Летичівським та Літинським нижніми земськими судами (див. Земські суди). За час її діяльності за обвинуваченням або за підозрою у зв’язках із К. проходило бл. 20 тис. осіб. Укр. «Робін Гуд» став героєм численних нар. пісень і переказів, а також тв. худож. літератури. Літ.: Dr. Antoni J. [Rolle] Opryszek (OpowieСƒ zdarzeЅ prawdziwych). В кн.: Gaw“ndy z przeszloСci, t. 1. Lw\w, 1879; Якимович С. Устин Кармалюк в судових актах. «Червоний шлях», 1923, кн. 8; Єрофіїв І. До питання про Кармалюка. «Червоний шлях», 1924, № 6, 8; Герасименко В.Я. Кармалюк в українській народній пісні. Одеса, 1926; Хвиля А. Устим Кармалюк. Х., 1936; Лавров П.А. Устим Якимович Кармалюк. «Труды исторического факультета Киевского университета имени Т.Г. Шевченко», 1939 (1940), т. 1; Устим Кармалюк: Збірник документів. К., 1948; Гуржій І. Устим Кармалюк. К., 1955; Устим Кармелюк: Персональний бібліографічний покажчик. Вінниця, 1986; Любченко В. Евреи Подолии и Устим Карманюк (Кармалюк): Анализ взаимоотношений. «Вестник Еврейского университета в Москве», 1997, № 2 (15); Його ж. Кармалюк чи Карманюк? «УІЖ», 1997, № 1. В.Б. Любченко.
Монастир кармелітів у м. Теребовля Тернопільської області. В центрі — костьол Успіння Діви Марії. Фото початку 21 ст.
ся документи, які засвідчують, що 1812 поміщик Пігловський віддав у рекрути Кармелюка Устима, який, однак, утік. Згодом він приєднався до ватаги, що складалася з селян-кріпаків,
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАРМАЛЮК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
