КАНЦЛЕР, державний канцлер, великий канцлер — найвищий статський (цивільний) чин у Росії. Офіційно був уведений указом рос. царя Петра І 16 лип. 1709. У більш ранній період, 16— 17 ст., канцлером у Росії іноземці називали керівника зовнішньополітичного відомства або главу держави. Згідно з Табелем про ранги 1722, чин К. був статським чином 1-го класу, він відповідав військовому чину — генерал-фельдмаршала і морському чину — генерал-адмірала; серед придворних чинів його відповідника не було. За всю історію існування цього чину його отримали всього 10 осіб, першим — з рук Петра I — граф Г.Головкін (1709), кер. рос. дипломатичної служби, колиш. постільничий (він очолював Посольський приказ і був хранителем держ. печатки). Із заснуванням Колегії закордонних справ чин К. присвоювався президентові цієї колегії. Він надавався також сановникам, які відігравали провідні ролі у формуванні внутр. політики Рос. д-ви. 1740 чин К. одержав О.Черкаський, 1744 — О.Бестужев-Рюмін, 1758 — М.Воронцов, 1796 — О.Остерман. Граф М.Панін,
який 1763—81 виконував обов’язки голови Колегії закордонних справ, чина К., однак, не мав, у нього було звання найпершого міністра. Після утворення Мін-ва закордонних справ чин канцлера присвоювався управляючому мін-вом, а після заснування посади міністра закордонних справ чин набув почесного титулу — державний або великий. 1802 його було присвоєно О.Воронцову, 1809 — М.Румянцеву, 1845 — К.Нессельроде (він 40 років керував зовнішньою політикою Російської імперії). З укр. придворної еліти чин К. було присвоєно О.Безбородьку (разом з титулом найяснішого князя) — 1797 та В.Кочубею (див. Кочубеї) — 1834. Останнім, кому було надано цей чин, був князь О.Горчаков (1867). Після смерті О.Горчакова чин К. нікому не присвоювався, хоча офіційно він не скасовувався. Ліквідований разом з усіма іншими статськими чинами декретом Всерос. ЦВК і РНК «Об уничтожении сословий и гражданских чинов» від 24(11) листоп. 1917. Літ.: Дерюжинский В., А.Я. Канцлер. В кн.: Энциклопедический словарь Ф.Брокгауза и И.Ефрона, т. 24. СПб., 1895; Чечулин Н. Виктор Павлович Кочубей. В кн.: Русский биографический словарь, т. 9. СПб., 1903; Троицкий С.М. Русский абсолютизм и дворянство в XVIII в.: Формирование бюрократии. М., 1974; Шепелев Л.Е. Титулы, мундиры, ордена в Российской империи. Л., 1991; Мурашев Г.А. Титулы, чины, награды. СПб., 2002; Дьякова М.П., Иванова Г.А. Канцлер. В кн.: Государственность России: Словарь-справочник, кн. 5, ч. 1. М., 2005. В.С. Шандра.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАНЦЛЕР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
