КАМ’ЯНСЬКА СІЧ — адм. і військ. центр запороз. козацтва
1709—11 та 1728—34. Була розташов. в гирлі річок Кам’янка та Козацьке річище на правому березі Дніпра поблизу сучасного с. Республіканець Бериславського р-ну Херсон. обл. К.С. запорожці заснували після заборони рос. царя Петра I на проживання січового товариства на тер., підвладних Рос. д-ві, та зруйнування у зв’язку з цим навесні 1709 рос. військами Чортомлицької Січі. К.С. запорожці розмістили на кордоні підвладних Рос. д-ві земель, що належали до Вольностей Війська Запорозького низового, і стали підпорядковуватися крим. ханові. Навесні 1711 (у цей час більшість запорожців перебувала у воєн. походах у складі війська гетьмана П.Орлика в Правобережній Україні та з ордами на чолі з ханом Девлет-Гіреєм II у Слобідській Україні) рос. війська на чолі з В.Бутурліним, у розпорядженні якого було ще й кілька лівобереж. полків гетьмана І.Скоропадського, атакували К.С. Не маючи достатньо сил, щоб протистояти наступу, Кіш Запорозької Січі перебазувався в глибину підпорядкованих крим. ханові земель і заснував неподалік Кардашинського лиману Олешківську Січ. Перебуваючи під зверхністю крим. хана, січове товариство користувалося різноманітними пільгами, податковим імунітетом і як військ. стан отримувало з ханської скарбниці спеціальну грошову платню — «айлик». Однак з часом ці пільги були урізані, ханською адміністрацією запроваджувалися різні повинності. Айлик спочатку було замінено правом пільгового видобутку солі з крим. лиманів і озер, пізніше й це право було скасовано. За ханську протекцію Кіш зобов’язаний був на перший поклик крим. правителя виставляти в похід на допомогу орді 2-тис. козац. військо на чолі з кошовим отаманом. Крім того, січове товариство повинно було безоплатно щорічно працювати на спорудженні й ремонті перекопської захисної лінії (див. Перекоп). На К.С. хан заборонив запорожцям мати будь-яку артилерію, будувати укріплення як на самій Січі, так і в ін. місцях їх поселення. Кошу не дозволялося підтримувати стосунки з представниками
рос. уряду та гетьман. адміністрації Лівобережної України, їздити до лівобереж. укр. міст, а також вести торгівлю в Очакові та на Крим. п-ові. Натомість ханський уряд видав привілеї на ведення торгівлі в Січі крим. татарам, грекам, євреям та вірменам. Після смерті прихильного до запорожців Каплан-Гірея (1719) січове т-во зазнавало постійних адм. і суд. утисків з боку місц. влади. Більшість запорожців почали виступати за повернення під владу рос. царів, не раз відправляли повноважних послів до гетьмана Д.Апостола, рос. військ. командування в Україні та царського двору. Однак спроби козаків уладнати стосунки з рос. владою та відновити Січ на землях Вольностей Війська Запороз. низового в Чортомлику не мали успіху. 1728 козаки, однак, повернулися на свої землі — у К.С. В умовах підготовки Російської імперії до війни з Османською імперією уряд імп. Анни Іванівни 31 серп. 1733 надіслав кошовому отаману К.С. І.Малашевичу грамоту про вибачення «всіх попередніх провин» січовиків і дозвіл повернутися в межі Рос. імперії. 28 берез. 1734, отримавши наказ крим. хана про похід проти рос. військ і укр. лівобережних полків, запорожці залишили К.С. і перебралися в середину земель Вольностей Війська Запорозького низового, де на р. Підпільна
69 КАМ’ЯНСЬКА
70 КАМ’ЯНСЬКА
(правий рукав Дніпра) заснували Нову Січ. Місцерозташування К.С. в різні роки досліджували: Одеське товариство історії та старожитностей, етнограф О.Афанасьєв-Чужбинський, відомий знавець запороз. старовини Д.Яворницький. Археол. розкопки на місці городища К.С. проводили Б.Копилов та В.Ленченко. Літ.: Ленченко В. На городищі Кам’янської Січі. «Пам’ятки України», 1990, № 1; Яворницький Д. Історія запорозьких козаків, т. 3. К., 1991. Мицик Ю.А. З джерел історії Кам’янської та Олешківської Січей. В кн.: Південна Україна XVI—XIX століття. Записки науково-дослідницької лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету, вип. 1. Запоріжжя, 1996. В.М. Горобець.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАМ’ЯНСЬКА СІЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
