КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (до 1921 — Кам’янець-Подільський держ. укр. ун-т) — освіт., наук. та культ. центр Хмельниччини. Заснований 1918 за доби Української Держави. Закладений 1 лип. 1918, урочисте відкриття відбулося 22 жовт. 1918. Ініціаторами створення Кам’янецьПодільського держ. укр. ун-ту були: голова Кам’янецької повітової земськ. управи О.Пащенко, голова Кам’янецької міськ. управи (бурмистер) О.Шульмінський і голова Подільської губернської «Просвіти» лікар К.Солуха. Першим його ректором був І.Огієнко. Тут працювали: В.Біднов, Д.Дорошенко, М.Хведорів, М.Столярів, П.Бучинський, Х.Лебідь-Юрчик, П.Клепатський, Є.Тимченко, П.Клименко, М.Драй-Хмара, Л.Білецький, Ю.Сіцінський, С.Русова та ін. У період Української Народної Республіки ун-т був опорою укр. державотворення. Він забезпечував підготовку волосних інструкторів з формування місц. органів влади, організовував читання лекцій для військовиків Армії Української Народної Республіки, місц. робітників і ремісників з українознавства та політ. питань, а також курси для вчителів і духовенства, г-зію для дорослих. Тут перекладали на українську мову духовну літ. (зокрема, книгу Нового Завіту — Діяння апостолів; див. Біблія), цивільні та карні закони, укладали словники з історії укр. мови й правознавчої термінології. Професура (у т. ч. деякий час М.Грушевський) редагувала укр. часописи: «Життя Поділля», «Україна», «Новий шлях», брала участь у важливих заходах УНР. Після встановлення в м. Кам’янець-Подільськ (нині м. Кам’янець-Подільський) рад. влади на базі ун-ту (у ході реоргані-
зації в УСРР ВШ) 1921 утворили спочатку ін-т теор. наук, а трохи згодом — ін-т нар. освіти (ІНО), при якому 1922 було засновано н.-д. каф-ру природи, с. госп-ва й к-ри Поділля (див. Кам’янецьПодільська науково-дослідна кафедра природи, сільського господарства й культури Поділля), с.-г. інт (нині — Подільський держ. аграрно-тех. ун-т). 1930 ІНО реорганізували в ін-т соціального виховання (ІСВ), після чергової реорганізації в 1933/34 навч. р. ІСВ став пед. ін-том, який невдовзі був закритий, а його приміщення передали військовикам. У різні роки в ІНО, ІСВ, пед. ін-ті працювали професори В.Четвериков, А.Палько, М.Курневич, Дреус, Л.Карета, В.Храневич, І.Любарський та ін. 1933—37 багато викладачів цих навч. закладів зазнали репресій, серед них, зокрема, В.Геринович, Ф.Кондрацький, П.Палько, В.Бернацький, М.Драй-Хмара, П.Клепатський, І.Кулик. 1939, згідно з рішенням РНК УРСР, в Кам’янці-Подільську знову почали готувати викладачів для шкіл у новоствореному для цього фаховому ін-ті, однак з початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 учительський ін-т припинив роботу. В його приміщенні нім. окупаційна влада відкрила свій ІНО. Після визволення 1944 Кам’янця-Подільського військами Червоної армії (див. Радянська армія) місц. учительський ін-т відновив роботу. В 1948/49 навч. р. його реорганізували в педін-т. У складі цього навч. закладу діяли ф-ти: історико-філол.; фізико-мат.; фізвиховання; педагогіки й методики початкового навчання. З часом тут сформувалася наук. школа істориків, зусиллями якої було підготовлено низку ґрунтовних праць: «Велика французька буржуазна революція і громадсько-політичні рухи на Україні в кінці ХVIII ст.», «Історіографія історії Української РСР з найдавніших часів до Великої Жовтневої соціалістичної революції» (Л.Коваленко), «Община в русской историографии последней трети ХIХ — начала ХХ вв.» (П.Лаптін), «Судебная реформа на Правобережной Украине в 1864 году» (П.Щербина),
65 КАМ’ЯНИЙ
Перша, друга і третя сторінки запрошення на відкриття Кам’янецьПодільського державного українського університету 22 жовтня 1918.
«Русская крестьянская колонизация Южного Урала. Вторая половина XVII — первая половина XIX в.» (Ю.Тарасов), «Історія та культура черняхівських племен Дністро-Дніпровського межиріччя II—V ст. н. е.», «Бакота: столиця древньоруського Пониззя» (І.Винокур), «Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет», «Українська національна революція середини ХVII ст.: проблеми, пошуки, рішення» (В.Степанков), «Історичне краєзнавство Правобережної України в ХIХ — на початку ХХ ст.: Становлення. Історіографія. Біобібліографія», «Alma mater подільського краєзнавства (м. Кам’янець-Подільський — осередок історичної регіоналістики ХIХ — початку ХХI ст.)» (Л.Баженов), «Робітничий рух на Північній Буковині наприкінці ХIХ — початку ХХ ст.» (М.Кукурудзяк). 1997 на базі ін-ту створено пед. ун-т. Від 2003 — це Кам’янець-Подільський держ. ун-т. У його складі 11 ф-тів, 42 кафри, в ун-ті діють наук. школи з історії, мово- і літературознавства, математики, фізики, педагогіки, психології. В галузі істор. науки розробляються питання: археології, давньої і нової історії, аграрних відносин, національної революції 1648—1676, революції 1905—1907, української революції 1917—1921, джерелознавства й історіографії, географії історичної, германістики, краєзнавства. У цілому в цьому вищому навч. закладі отримали підготовку десятки тисяч фахівців. Серед них, зокрема, — письменники Л.Дмитерко та М.Годованець, академіки НАН України В.Смо-
лій та І.Вишневський, професори Д.Мартинюк, В.Степанков, Ю.Теплінський, М.Роженко. У різні роки Кам’янець-Подільський вуз (ІНО, педін-т, педун-т) очолювали: В.Геринович (1923—29), І.Зеленюк (1947—66), І.Івах (1967—77), А.Копилов (1977—2001). Від 2002 посаду ректора ун-ту обіймає О.Завальнюк. Літ.: Приходько В. Повстання Українського державного університету в Кам’янці на Поділлі. «Наша культура. Науково-літературний місячник», 1935, кн. 5—11; 1936, кн. 1—2; Огієнко І. Моє життя: Ректор Кам’янецьПодільського державного українського університету. Там само, 1935, кн. 8; Його ж. Урочистий в’їзд С.Петлюри до Кам’янця-Подільського 1-го травня 1920 р. Там само, 1936, кн. 5; Скоропадський П. Українська культурна праця за гетьманщини 1918-го року. Сторінка споминів. Там само, 1936, кн. 4; Гудзій Ю. З життя Кам’янецьПодільського українського університету. Спомини лікарського помічника й скарбника Університету. Там само, 1936, кн. 3—4; Пащенко О. Заснування Кам’янець-Подільського державного українського університету. Там само, 1936, кн. 5—6; Копилов А.О., Завальнюк О.М. Кам’янець-Подільський державний український університет: від ідеї заснування до ліквідації (1917—1921 рр.). «УІЖ», 1999, № 4— 5; Кам’янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення. Кам’янець-Подільський, 2003; Завальнюк О.М., Комарніцький О.Б. Кам’янець-Подільський державний університет (1918—2005 рр.). «УІЖ», 2005, № 5; Їх же. Кам’янець-Подільський державний університет (1918—2007 рр.). Кам’янець-Подільський, 2007. О.М. Завальнюк, О.Б. Комарніцький.
шанець на місці невеликого хутора на р. Лугань. На його тер. розміщувалися роти спочатку Слов’яносербського гусарського полку ген.-майора І.Шевича (1755—64), пізніше — Бахмутського гусарського полку. Початкова розбудова поселення відбувалася під кер-вом прем’єр-майора П.Шевича. 1761 тут проживало 450 осіб; цього ж року було споруджено Петропавлівську церкву (перебудована 1793—95). Вигідне розташування на шляху зі Старобільська до Таганрога (нині місто Ростовської обл., РФ) та наявність корисних копалин зумовили рішення уряду Російської імперії розпочати навпроти К.Б., на протилежному березі р. Лугань буд-во Луган. металургійного з-ду. 1808—18 перебрав назву Слов’яносербськ та виконував функції повітового міста. 1821 перейшов у підпорядкування Луган. металургійного заводу. Згідно з указом імп. Олександра ІІІ від 3 верес. 1882, Луган. металургійний з-д і К.Б. були об’єднані в одне місто, яке отримало назву Луганськ і статус повітового міста. Нині К.Б. — адміністративний р-н Луганська. Літ.: Макаревский Феодосій. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы XVIII столетия. Днепропетровск, 2000; Темник Ю., Егерев Ю. Каменный Брод. Очерки истории XVIII—XIX веков, т. 1. Луганск, 2003. Р.С. Захарченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
