КАМ’ЯНА МОГИЛА — унікальна пам’ятка природи (утворилася бл. 14—12 млн років тому в результаті трансформацій дна колиш. Сарматського моря і нині є пісковиковим пагорбом заввишки 12 м з площею основи бл. 3 га з печерами і гротами) та пам’ятка історії (у гротах і печерах є наскельні малюнки різних епох: від палеоліту пізнього — 22—20 тис. до н. е. до бронзового віку — кін. 2 — поч. 1 тис. до н. е. і більш пізнього часу). Розташов. в заплаві р. Молочна, поблизу с. Терпіння Мелітопольського р-ну Запоріз. обл. Біля пагорба на правому березі стариці Молочна виявлена стоянка тутешніх мешканців епохи пізнього мезоліту — Червоне Озеро. Перша з відомих писемних згадок про К.М. датується 1778. Тоді тут було розміщено військ. пост з 14 козаків. 1837 акад. П.Кьоппен провів тут перші наук. дослідження; 1889—90 їх продовжив М.Веселовський. Він обстежив 2 печери (одна з них нині відома як грот «Бика»). Подальші
розвідки К.М. пов’язані з іменами О.Бадера та В.Даниленка: 1936 і 1938 вони відкрили 37 нових гротів і печер з наскельними малюнками (серед них, зокрема, лінійно-геометричні креслення, «плити стоп», «кінські плити»). 1951—57 на К.М. М.Рудинський провів фіксацію печер з малюнками і за результатами досліджень опублікував монографію «Кам’яна Могила» (Київ, 1961). 1961 печери та гроти К.М. обстежували В.Гладилін і Б.Михайлов, які відкрили нові малюнки в гроті «Бика» та в гротах 37 і 48. 1971 та 1973 В.Даниленко відкрив 2 нові печери, т. зв. Чаклуна та Чуринг, на стелях яких є зображення мамонтів, бізонів, коней, антропоморфних фігур тощо. Результатом цих досліджень стало видання посмертної монографії В.Даниленка «Кам’яна Могила» (Київ, 1986). 1983—2001 Б.Михайлов відкрив та дослідив у К.М. 15 нових гротів і печер з малюнками (особливий інтерес становлять зображення людських стіп у сусідстві з нерозбірливим підковоподібним малюнком жін-
ки та тварин, голови скульптури зооморфної рибоподібної істоти (вішап), мамонтів, носорогів, бізонів, композиція з трьох качок), а також (уперше на тер. Євразії) ранньонеолітичне (6—5 тис. до н. е.) культово-обрядове місце, супроводжуване скульптурою риби, птахоподібним і фалоїдним менгірами, серед яких лежали плитки-конкреції з «письменами». Результатом цих досліджень стала його монографія «Петрогліфи Кам’яної Могили» (Київ, 1994, 1999, 2005). 1954 РМ УРСР своїм розпорядженням оголосила тер. (15 га) навколо пісковикового пагорба К.М. заповідною. Від 21 лип. 1965, згідно з постановою РМ УРСР, К.М. є пам’яткою природи та археології респ. значення й охороняється д-вою. За дорученням РМ УРСР 1986 Мін-во к-ри УРСР разом із Запоріз. обласним управлінням к-ри створило Держ. історико-археол. заповідник «Кам’яна Могила», до складу якого входять 3 структурних підрозділи: експозиційний відділ (музей «Первісне мистецтво Кам’яної Могили»); лапідарій (лат. lapidarius, від lapis — камінь; те, що стосується написів на кам’яних пам’ятках) пісковикового пагорба К.М.; лапідарій стародавньої кам’яної скульптури. Постановою КМ України від 27 груд. 2001 Держ. історико-археол. заповідник «Кам’яна Могила» визнано об’єктом культурної спадщини і внесено до Держ. реєстру нерухомих пам’яток України. Літ.: Веселовский Н.И. Раскопки в Таврической губернии. В кн.: Отчеты Императорской археологической комиссии за 1890 г. СПб, 1893; «Известия Таврической ученой архивной комиссии». Симферополь, 1908, № 42; Бадер О.Н. Древнейшие изображения на потолках гротов в Северном Приазовье. «Материалы и исследования археологии», 1941, № 2; Рудинський М.Я. Кам’яна Могила, К., 1961; Даниленко В.М. Кам’яна Могила, К., 1986; Михайлов Б.Д. Петрогліфи Кам’яної Могили. К., 2005. Б.Д. Михайлов.
Стару фортецю оголошено історико-культурним заповідником 1928). Створений на основі комплексу архітектурно-містобудівної спадщини в м. Кам’янець-Подільський. Розташований на тер. Національного природного парку «Подільські Товтри». До заповідника, що обіймає площу бл. 121 га, входять: Старе місто, яке лежить на скелястому п-ові, утвореному омегоподібною петлею р. Смотрич, чия долина тут являє собою каньйон глибиною до 40 м; Стара фортеця (замок), що захищає підхід до перешийку між п-вом та «материком»; Нова фортеця, яка прикриває Стару фортецю з боку поля. На тер. заповідника — понад 150 пам’яток арх-ри 14—19 ст. Серед них — стіни і башти Старої фортеці (15—18 ст.; архіт.-археол. дослідженнями доведено, що нині існуючим передували більш давні муровані споруди), оборонно-гідротехнічні комплекси Польської і Руської брам (15—16 ст.), ратуша (14—18 ст.), дзвіниця вірм. Миколаївського собору (15—16 ст.), домініканський Миколаївський костьол з келіями (15—16 ст.), Петропавлівський кафедральний костьол з дзвіницею і тріумфальною брамою (16—18 ст.; за османського панування до нього прибудували мінарет, який пізніше (1756) на знак перемоги християнства над
ісламом увінчали статуєю Діви Марії). Найдавнішим храмом міста є церква св. Миколая (14 ст.). Унікальною інженерною спорудою є Замковий міст (сполучає Старе місто з замком; деякі дос-
53 КАМ’ЯНЕЦЬ
лідники пов’язують перший етап його будівництва з воєнною присутністю тут римлян у 2 ст., однак ін. фахівці це заперечують). Старе місто зазнало значних пошкоджень у 1930-ті рр. (тоді було знищено кілька старовинних храмів) та під час боїв за Кам’янець-Подільський у роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 (тоді було зруйновано багато житлових будинків, зокрема на пл. Ринок). На тер. заповідника археологи виявили пам’ятки енеоліту (трипільська к-ра) та епохи пізньої бронзи — раннього заліза. Складовою частиною заповідника є музей, що веде свою іс-
«Кам’янець». Кам’янець-Подільська фортеця. Загальний вигляд. Гравюра 19 ст.
Національний історикоархітектурний заповідник «Кам’янець». Кам’янецьПодільський замок 15—18 століть. Фото початку 21 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАМ’ЯНА МОГИЛА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
