КАМАНІН Іван Михайлович (23(11).09.1850—11.01.1921) — історик, архівіст. Н. в м-ку Димер у сім’ї військовослужбовця. Середню освіту здобув у 2-й Київ. г-зії. Закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту (1872). Спочатку працював акцизним наглядачем на Київ. тютюновій ф-ці, а від 1883 і до останніх днів свого життя — у Київському центр. архіві давніх актів: спочатку бібліотекарем, архіваріусом, а з 1890 директором. Один із кращих знавців змісту, письма, мови, форми викладу актового матеріалу. Був активним дописувачем час. «Киевская старина», брав участь у роботі Історичного товариства Нестора-літописця, Українського наукового товариства в Києві, Київської археографічної комісії, Наукового товариства імені Шевченка у Львові, Київського відділу Імператорського російського воєнно-історичного товариства, Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтв, не раз був учасником ар-
хеол. з’їздів, працював у комісіях УАН (нині Національна академія наук України) для складання історико-геогр. та біографічного словників України, був одним із засновників Київської губернської вченої архівної комісії (1914), читав публічні лекції тощо. Від 1918 викладав архівознавство й палеологію студентам Київ. археол. інту, не раз порушував питання про створення в Києві спец. архів. ін-ту для підготовки кваліфікованих архівістів. 1919—21 — керівничий над працями Комісії для виучування історії західнорус. та укр. права УАН (див. Комісія ВУАН для виучування історії західноруського та українського права). Подав доповідну записку до УАН з пропозицією щодо створення першої укр. актографії (систематичного переліку актового матеріалу) за зразком історико-правничих бібліографій. Предметом наук. інтересів К. було дослідження історії України 17—18 ст., її археографії, палеографії тощо. 1899 видав працю
та про Коліївщину 1768, Мамоничівське видання Литов. статуту 1588 року (див. Статути Великого князівства Литовського), два вип. «Палеографічного збірника українського письма ХVII—ХVIII ст.». Досліджував магдебурзьке право в Києві, питання козац. землеволодіння, давні актові та ін. юрид. документи. Автор багатьох праць з історії козацтва, зокрема: «К вопросу о казачестве до Богдана Хмельницкого» (1894), «Очерки гетманства Петра Сагайдачного» (1901), «Эпизоды и деятели эпохи Богдана Хмельницкого». До числа його основних праць належать також: «Київський центральний архів» (1884), «До історії міжнародних відносин Росії і Польщі в 17 ст.»
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАМАНІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
