КАЛІНКА (Kalinka) Валеріян (20.11.1826—16.12.1886) — історик, громад. та церк. діяч. Н. в Болєховіце під Краковом (нині місто в Польщі). До революції 1848 — завзятий радикал, після революції — не менш завзятий консерватор (див. Революції 1848—1849 в Європі). 1870 висвячений на священика. Великого значення надавав діяльності Української греко-католицької церкви, яку вважав дієвим засобом боротьби проти рос. панславізму. Відстоював ідею польс. цивілізаційної місії на сх. Європи. Засн. краківської істор. школи. Одним із перших почав пропагувати думку, що причини краху польс. державності слід шукати насамперед у шляхетській анархії. Від 1873 — чл.-кор., від 1878 — дійсний чл. АН у Кракові. 1880 очолив ств. орденом змартвихвстанців інтернат для укр. молоді у Львові, в якому, за задумом його засновників, мала виховуватися укр. еліта, передусім майбутні греко-катол. священики, які боролися б із москвофільськими (див. Москвофільство) й правосл. впливами. Однак галицько-укр. політики розцінили створення інтернату як спробу полонізації
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАЛІНКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
