Працівника можуть захистити, по-перше, його знання, досвід, професіоналізм, активна трудова діяльність; по-друге, власність, володарем якої він є; по-третє, державні гарантії та різноманітні види соціальної допомоги. Під останнім розуміється соціальний захист, який забезпечується державою, громадськими організа- ціями та трудовими колективами. Аналіз соціально-економічних процесів, які відбуваються не тільки в нашій, а й в інших країнах, переконливо доводить необ-хідність спеціальних законодавчих та організаційних заходів що-до соціального захисту і підтримки населення. Отже, перехід до ринкової економіки неможливий без створення надійної системи соціального захисту населення. Виходячи з цього та спираючись на світовий і вітчизняний досвід розвитку основних галузей права найоптимальнішим способом комплексного вирішення зазначених негативних процесів важливо шляхом розробки Соціального кодексу України як законодавчого акта прямої дії. Основним завданням Соціального кодексу повинно бути пра-вове забезпечення дотримання конституційних гарантій шляхом здійснення загальнообов’язкового державного страхування, функ-ціонування мережі державних, комунальних, приватних закладів охорони здоров’я та соціального обслуговування, інших органі-заційних та фінансових заходів, що здійснюються безпосередньо державою, або сприяння здійсненню таких заходів громадянами та іншими недержавними органами. Соціальний захист — це система державного гарантування прав громадян України на матеріальне забезпечення їх у разі повної, час-ткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством України. А тому со-ціальний захист слід розглядати як систему законодавчих, еконо- мічних, соціальних і соціально-психологічних гарантій, що надає: а) працездатним рівні умови для поліпшення свого добробуту за ра-хунок особистого трудового внеску; б) непрацездатним і соціально вразливим прошаркам населення, насамперед, дітям, молоді, що на-вчається, інвалідам, пенсіонерам, молодим, неповним та багатодіт-ним сім’ям переваги в користуванні суспільними фондами спожи-вання, в прямій матеріальній підтримці, у зниженні податків. Соціальний захист населення України здійснюється за такими принципами: • визначення соціального захисту пріоритетним напрямом ді-яльності суспільства і держави; • законодавче визначення основних соціальних гарантій; • загальнодоступність і гарантований рівень соціального за-безпечення найнагальніших життєвих потреб для всіх громадян; • визначення рівня наданих гарантій на підставі соціальних нормативів; • законодавчо встановлений розподіл відповідальності між державою, роботодавцями та працівниками щодо забезпечення гарантій із соціального страхування; • забезпечення непрацездатному населенню рівня життя, який відповідає встановленому законом прожитковому мінімуму; • відповідність основних засад соціального захисту рівню соціально-економічного розвитку держави. Прийнятими в Україні нормативними та законодавчими акта-ми передбачено, що елементами системи соціального захисту на сучасному етапі є: • державні гарантії в галузі зайнятості, підготовки та перепід-готовки кадрів; • компенсація населенню збитків у зв’язку з разовим підви-щенням цін на товари і послуги при проведенні комплексної ре-форми підвищення цін; • індексація грошових доходів населення при поточному під-вищенні цін на товари і послуги та введення механізму перегляду мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій тощо; • індексація вкладів населення в Ощадбанках у зв’язку із зро-станням цін та інфляційними процесами; • захист інтересів споживача за допомогою різноманітних соці-ально-економічних інновацій, пов’язаних із переходом від «ринку продавця» до «ринку покупця» (стимулювання розвитку споживчого сектора економіки, антимонопольне регулювання, сприяння діяльності споживчих асоціацій та ін.). Розглянемо деякі складові механізму соціального захисту, спрямованого на закріплення форм і рівнів надання економічної підтримки і гарантій дотримання соціальних прав різних верств населення. Рівень життя людей, які позбавлені можливості брати участь у суспільному виробництві, повністю або значною мірою залежить від держави. До цієї категорії належать: особи, які не підлягали працездатному віку, серед яких більшість становлять діти в сім’ях, а також діти, які перебувають у спеціалізованих дитячих закладах; інваліди з дитинства; особи, які досягли непрацездат-ного віку (пенсіонери, а також особи, що з різних причин не ма-ють права на пенсійне забезпечення); тимчасово непрацездатні внаслідок захворювання, вагітності і пологів, по догляду за дити-ною та хворими членами сім’ї. Разом із пенсійним забезпеченням складовими соціальної до-помоги непрацездатним, а також малозабезпеченим громадянам є: • надання грошової допомоги і пільг сім’ям, які виховують дітей; • надання натуральної допомоги малозабезпеченим громадя-нам (забезпечення безкоштовними обідами, безкоштовним проїз-дом на транспорті, одягом, паливом, оплата житла тощо); • обслуговування пенсіонерів, інвалідів, одиноких непраце-здатних громадян у будинках-інтернатах, територіальних центрах соціального обслуговування, а також відділеннями соціальної допомоги вдома.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ» з дисципліни «Соціальна інфраструктура і політика»
