ІСАЇВ Петро-Маркіян Іванович (26.01.1905—23.02.1973) — філософ, дослідник історії укр. церкви, педагог, громад. діяч. Д-р філософії (1947), дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка. Почесний проф. історії України Укр. катол. ун-ту ім. св. Климента в Римі, чл. Українського історичного товариства, Т-ва укр. письменників і журналістів та амер. т-в: The American Catholic Historical Association, American Historical Association та ін. Н. в с. Ліски (нині село Коломийського р-ну Івано-Франк. обл.) в родині греко-катол. священика. Навч. в укр. г-зії в Станіславі (нині м. Івано-Франківськ), 1925—31 у Львів. ун-ті вивчав історію і філософію, по закінченні отримав ступінь магістра філософії на основі праці «Канонічний процес поляків з хрестоносцями в 1339 р.». Під час навчання редагував ж. «Молоде життя» (1927—29), був одним з організаторів т-ва укр. студентів-католиків «Обнова», яке очолив 1930. Після закінчення ун-ту вчителював у г-зіях Львова. Редагував ж. «Дзвони». 1939—41 працював в укр. г-зії в Ярославі (нині місто в Польщі), одночасно виконуючи обов’язки шкільного референта Укр. допомогового к-ту. Згодом став кер. шкільного від. в Українському центральному комітеті в Кракові (Польща). 1945—49 (з однорічною перервою) викладав в укр. таборових г-зіях у Німеччині. 1947 на основі дослідження «Історія українського шкільництва в
Генеральній губернії» отримав ступінь д-ра філософії в Українському вільному університеті в Мюнхені, де 1947—48 викладав історію. Від 1949 — у Філадельфії (шт. Пенсільванія, США). 1949— 63 — ред. час. «Шлях». Вчителював у суботній шк. українознавства, Укр. катол. ун-ті, в школі св. Миколая. 1965—66 — кер. укр. пед. ін-ту в організаційній системі Шкільної ради Українського конгресового комітету Америки. Осн. праці: «Берестейська Унія», 1946; «Роль Візантії в упадку української державності», 1947; «Звідки Русь-Україна прийняла християнство?», 1952; «Флорентійська Унія», 1956—57; «Важливість Берестейської Унії в історії України», 1970; «Причини упадку української держави в княжі і козацькі часи», 1975. П. у м. Філадельфія. Літ.: Ukrainians in the Diaspora. «The Ukrainian Quarterly», 1973, N 1; Ждан М. Петро Маркіян Ісаїв. «Український історик», 1974, № 1—3; Комариця М. Ісаїв Петро-Маркіян Іванович. «Українська журналістика в іменах», 1994, вип. 1. О.О. Ковальчук.
й на мученика, вбитого на Русі (за однією з легенд його нібито втопили в Дніпрі). Літ.: Бучинський Б. Студії з історії церковної унії: I. Ісидорова унія. «ЗНТШ», 1908, т. 85, 86; Пирлинг О. Россия и папский престол, кн. 1. Русский и Флорентийский соборник. М., 1912; Рамм Б.Я. Папство и Русь в X— XV вв. М.—Л., 1959; Ваврик М. Кардинал Ісидор. В кн.: Матеріяли до історії української церкви. Мюнхен— Рим—Париж, 1969: (Наукові записки УВУ 1969, т. 9—10); Лурье Я.С. Исидор. В кн.: Словарь книжников и книжности Древней Руси, вып. 2, ч. 1. Л., 1988; Пелешенко Ю. Київський митрополит Ісидор і доля Флорентійської унії в Україні. «Київська старовина», 2000, № 2. О.В. Русина.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІСАЇВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
