ІНОГОРОДЦІ — офіц. назва в Рос. д-ві, згодом в Російській імперії тих підданих, які, не будучи приписаними до козац. стану (див. Козацтво), мешкали на тер. козац. військ чи то постійно, як квартиранти і домовласники, чи то тимчасово, як захожі робітники, що прибули сюди на літні заробітки. Указ імп. Олександра II від 1867 «О дозволении русским подданным невойскового сословия селиться и приобретать собственность в землях казачьих войск…» сприяв масовому припливу мігрантів на козац. землі. Так, на Кубані 1861 І. зареєстровано 5243, а 1873 — вже 250 000 осіб.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІНОГОРОДЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
