Основи організації, способи і форми грошових розрахунків у народному господарстві
Грошові розрахунки є необхідним елементом розширеного відтворення, завершальною ланкою у процесі реалізації суспільного продукту. Грошові розрахунки здійснюються за допомогою готівкових грошей і в безготівковому порядку. Готівкові розрахунки застосовуються в основному у взаємовід-носинах підприємств і організацій з населенням, тобто обслугову-ють рух грошових доходів і витрат населення. У розрахунках між підприємствами та організаціями майже всі господарські платежі (крім дрібних) здійснюються шляхом безготів-кових перерахувань. Сукупність усіх грошових розрахунків незалежно від форми їх здійснення являє собою грошовий обіг. Основну частину сукупного грошового обігу (понад 80%) скла-дає безготівковий обіг. Сфери застосування готівкових грошей і без-готівкових розрахунків розмежовані між собою, в той же час вони органічно взаємопов’язані. Отже, безготівкові розрахунки обслуговують господарські взає-мовідносини підприємств, організацій, установ, фінансово-кредитних органів. Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності і послуги. При здійсненні розрахунків у народ-ному господарстві може застосовуватися банківський кредит. Організація безготівкових розрахунків покликана забезпечити своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію і надані послуги і тим самим сприяти прискоренню оборотності обігових коштів. Окрім того, організація розрахунків має сприяти створенню умов для взаємного контролю постачальника і покупця за дотриманням господарських договорів. Одним з актуальних завдань організації розрахунків є зближення моме-нту отримання матеріальних цінностей покупцями і здійснення платежу за них постачальниками, а звідси — скорочення взаємної заборгованості. Організаторами та основними виконавцями розрахункових опе-рацій є банки. Деякі безготівкові платежі, переважно дрібні, прово-дяться підприємствами та організаціями за допомогою поштово-телеграфних переказів через відділення зв’язку. Безготівкові розрахунки здійснюються на підставі письмових розрахунково-грошових документів: платіжних доручень, вимог-доручень, розрахункових чеків, акредитивних заяв, реєстрів, вексе-лів та ін. Для кожного з них характерні єдині в масштабах країни форма, чітка стандартизація, кодифікація реквізитів. Система оформлення, використання і руху розрахункових документів називається документообігом. Безготівкові розрахунки поділяються на дві групи — іногородні та місцеві. Безготівкові розрахунки розрізняються також за способом пла-тежу і формою. Основний спосіб платежу — перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок постачальника шляхом відповідних записів по них. У залежності від характеру платежу, порядку креди-тування та інших умов кошти перераховуються по різних рахунках підприємств — поточних, контокорентних, позичкових, рахунках фінансування капітальних вкладень. Різновидом цього способу пла-тежу є планові платежі, при яких розрахунки проводяться не по кожній окремій поставці матеріальних цінностей, а за певний період, виходячи з плану поставки. Другий спосіб платежу — залік взаємних вимог, при якому взаємні борги підприємств зараховуються і тільки різниця перераховуєть-ся шляхом записів по рахунках. Залежно від розрахункового документа, що використовується у розрахунках, та його обігу розрізняють такі форми розрахунків: • платіжними дорученнями; • чеками; • за допомогою акредитивів; • вимогами-дорученнями та ін. Застосування тієї чи іншої форми розрахунків визначається осо-бливостями господарських взаємовідносин підприємств та організа-цій і спрямовано на зміцнення договірної дисципліни, забезпечення безперебійних платежів і прискорення оборотності грошових коштів у розрахунках. Підприємства, а також установи банків здійснюють розраху-нки при дотриманні таких умов: 1. Платежі проводяться, як правило, після відвантаження товар-но-матеріальних цінностей, виконання робіт чи надання послуг або одночасно з ними. В окремих випадках може бути проведена попе-редня оплата. 2. Платежі виконують за згодою (акцептом) платника або за його дорученням. Платник може відмовитися від акцепту платіжної ви-моги-доручення повністю або частково за певних умов. Без згоди платника або його доручення списання коштів з рахунку допуска-ється лише у випадках, передбачених законодавством. У безакцепт-ному порядку проводиться списання: • за виконавчим листом суду та арбітражу; • недоїмок по податках, недоплат у державні цільові фонди, по-забюджетні фонди; • платежів за розпорядженням державних податкових адмініст-рацій; • платежів державного обов’язкового і державного соціального страхування, до Пенсійного фонду; • за розпорядженням Антимонопольного комітету і КРУ; • за розпорядженням підприємств по результатах розгляду пре-тензій, що стосуються доарбітражного врегулювання господарських спорів у тому випадку, якщо боржник визнав претензію. 3. Платежі проводяться за рахунок власних коштів платника, а в окремих випадках за рахунок кредиту банку. 4. Зарахування коштів на рахунок одержувача здійснюється ли-ше після списання їх з рахунку платника. Порядок і форма розрахунків визначаються в договорі між сто-ронами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основи організації, способи і форми грошових розрахунків у народному господарстві» з дисципліни «Банківські операції»
