ІНДИЧЕНКО Пантелеймон Дмитрович (05.08.1900—03.03. 1974) — правознавець. Канд. юрид. н. (1955), проф. (1961), засл. працівник вищої школи УРСР (1970). Н. в с. Пушкіне (нині в складі с. Оситняжка Кіровогр. р-ну Кіровогр. обл.). Закінчив юрид. ф-т Одес. ін-ту нар. г-ва (1927), Ін-т червоної професури (1933; Москва). По закінченні працював у правоохоронних і суд. органах; 1933—41 — наук. співробітник Ін-ту юрид. наук (Харків). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 — член, згодом — заст. голови військ. трибуналу ряду фронтів. Від 1947 — у Київ. ун-ті: викладач, доцент, з 1949 — декан юрид. ф-ту; з 1954 — зав. каф-ри держ. і міжнар. права, 1955—65 — зав. каф-ри держ. і цивільного права; з 1966 — проф. каф-ри цивільного права, з 1974 — проф.-консультант каф-ри трудового, колг. і земельного права. Досліджував питання колг., с.-г. і земельного права. Осн. праці: монографія «Земельне законодавство поміщицько-буржуазної Росії (1891—1917 рр.)» (1959)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІНДИЧЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
