ІБН ХАУКАЛЬ (р. н. і р. с. невід.) — араб. середньовічний географ і мандрівник. Н. в м. Нісибін (нині м. Нусайбін, Туреччина). Як політ. агент кількох араб. д-в відвідав більшість тогочасних ісламських країн, у т. ч. пд. узбережжя Каспійського моря, де спілкувався з біженцями з
392 ІБН
Хозарського каганату, які переселилися сюди після розгрому їхньої д-ви військами вел. кн. київ. Святослава Ігоровича. Це дало йому змогу зібрати відомості про русів (див. Русь), болгар волзьких, хозар та ін. народи Сх. Європи. Зібрані матеріали увійшли до його «Книги шляхів та країн» (960—70-ті рр.). І.Х. переробив та доповнив повідомлення ал-Балхі та ал-Істахрі про поділ русів на три групи (Куйаба, асСлавія, ал-Арсанія) та про їхні торг. зв’язки з Хозарією, Волзькою Булгарією та Візантією. Робота І.Х. є одним з найбільш ранніх джерел, у якому згадується східний похід вел. кн. київ. Святослава Ігоровича. Тв.: Bibliotheca geographorum arabicorum, vol. II. Lugduni Batavorum, 1892; Bibliotheca geographorum arabicorum, vol. II. Lugduni Batavorum, 1939; Ibn Hawqal. Configuration de la terre, t. 1—2. Beirut—Paris, 1964. Літ.: Караулов Н.А. Сведения арабских географов IX и X вв. по Р. Х. о Кавказе, Армении и Азербайджане. «Сборник материалов для описания местностей и племен Кавказа». Тифлис, 1908, т. 38; Новосельцев А.П. Восточные источники о восточных славянах и Руси VI—IX вв. В кн.: Древнерусское государство и его международное значение. М., 1965; Калинина Т.М. Сведения Ибн Хаукаля о походах Руси времен Святослава. В кн.: Древнейшие государства на территории СССР. 1975. М., 1976; Петрухин В.Я. Три «центра» Руси: фольклорные истоки и историческая традиция. В кн.: Художественный язык средневековья. М., 1982; Коновалова И.Г. Рассказ о трех группах руссов в сочинениях арабских авторов XII—XIV вв. В кн.: Древнейшие государства Восточной Европы, 1992—1993 гг. М., 1995; Її ж. Восточные источники. В кн.: Древняя Русь в свете зарубежных источников. М., 1999. А.Г. Плахонін.
них, що містяться у творах інших арабських авторів. Збереглася його праця «Книга шляхів та країн», що дійшла до нас у двох списках скороченої редакції й одному фрагментарному списку. Переписи окремих текстів з цієї «Книги» є також у творах Ібн алФакіха, Кадама, Ібн Русте, алДжайхані, ал-Масуді, Ібн Хаукаля, ал-Мукадасі, ал-Ідрісі, алБіруні. Фрагмент «Книги», що присвячений опису торг. шляхів єврейс. купців, містить пізнішу вставку про маршрут купціврусів (див. Русь) до Константинополя (по Чорному морю) та Багдада (через Дон, Хозарський каганат, Каспійське море; на думку більшості сучасних дослідників, ця вставка була зроблена самим І.Х. у наступних редакціях книги і є найпершою у східних джерелах згадкою про русів). За свідченням І.Х., купці-руси під час свого перебування в Араб. халіфаті називали себе християнами. Це найдавніше з відомих нам повідомлень про русів у східних джерелах, та найдавніше повідомлення про поширення серед них християнства. Тв.: Книга путей и стран. Баку, 1986. Літ.: Заходер Б.Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе, т. 1: Горган и Поволжье в IХ—Х вв., М., 1962; Pritsak O. An Arabic text on the trade route of the corporation of arRus in the Second half of the ninth Century. «Folia Orientalia», 1970, t. 12; Велиханова Н. О торговых путях купцов-русов и купцов-евреев ар-Разани по сочинению Ибн Хордадбеха «Книга путей и владений». В кн.: Товарноденежные отношения на Ближнем и Среднем Востоке в эпоху средневековья. М., 1979; Новосельцев А.П. Арабский географ IХ в. Ибн Хордадбех о Восточной Европе. В кн.: Исследования по истории и историографии феодализма. М., 1982; Калинина Т.М. Торговые пути Восточной Европы IХ века (По данным Ибн Хордадбеха и Ибн ал-Факиха). «История СССР», 1986, № 4; Noonan Th.S. When did Rus/Rus’ merchants first visit Khasaria and Baghdad? «Archivum Eurasiae Medii Aevi», 1987—1991, t. 7; Калинина Т.М. Заметки о торговле в Восточной Европе по данным арабских ученых IХ—Х вв. В кн.: Древнейшие государства Восточной Европы. 1998 г. М., 2000. А.Г. Плахонін.
ни під час польс.-турец. війни 1672—76 (див. Польсько-турецькі війни 16—18 століть). У трав. 1675 султан Мегмед IV наказав турец. полководцеві Ібрагіму Шишман-паші на чолі 60-тис. армії вирушити в Україну. Протягом літа той завоював Рашків та Могилів (нині м. Могилів-Подільський), а потім рушив на Львів. Мужній опір загарбникам чинили мешканці населених пунктів Маничин (нині село Бродівського р-ну Львів. обл.), Красилів, Ожигівці (нині село Волочиського р-ну Хмельн. обл.), Волочиськ, Вишнівчик (нині село Чемеровецького р-ну Хмельн. обл.), Скалат, Микулинці, Збараж, Будзанів (нині с. Буданів Теребовлянського р-ну Терноп. обл.), Янів (нині смт Івано-Франкове) та ін. Деякі татар. загони були розгромлені підрозділами укр. козацтва та коронного війська польс. під Лешнівом (нині село Бродівського р-ну), Щуровичами (нині село Радехівського р-ну; обидва Львів. обл.), Дубном, між Немировом і Брацлавом, під Кутківцями (нині село Чемеровецького р-ну), Дунаївцями (нині смт, обидва Хмельн. обл.) та на Подніпров’ї. Через це Ібрагім Шишман-паша відмовився атакувати Львів і 1 верес. захопив м. Підгайці, а від 11 до 24 верес. здійснював облогу м. Теребовля. Після підходу польс. військ на чолі з Яном III Собеським турец.-татар. війська спішно відійшли за Дністер і вирушили до Молдавського князівства. Літ.: Czolowski A. Wojna polsko-turecka 1675 r. Lwоw, 1894; Степанков В.С. Боротьба України і Польщі проти експансії Османської імперії у 1672—1676 рр. В кн.: Україна і Польща в період феодалізму. К., 1991; Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.). В кн.: Україна крізь віки, т. 7. К., 1999. Т.В. Чухліб.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІБН ХАУКАЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
