З’ЇЗД ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ 1917, З’їзд народів Росії — з’їзд представників народів і областей, які прагнули федеративної перебудови колиш. Російської імперії. Відбувся 21— 28 верес. (8—15 верес.) у Києві з ініціативи Української Центральної Ради. Проходив у приміщенні
Педагогічного музею. Роботі з’їзду передувало прийняття УЦР II Універсалу (див. Універсали Української Центральної Ради), який, з одного боку, закріпив статус Генерального секретаріату Української Центральної Ради як крайового органу виконавчої влади, а з другого — містив положення, згідно з якими реалізація нац.-персональної автономії України ставилася в залежність від скликання Всеросійських Установчих зборів. На з’їзд прибули представники татар, євреїв, білорусів, естонців, молдован, донських козаків, Союзу козац. військ та бурятів — усього 93 особи. Представники рос. інтелігенції на з’їзд не приїхали, продемонструвавши цим самим, що рос. інтелігенція, як і Тимчасовий уряд, залишаються на позиціях централізації та русифікації. Замість них прибув представник Тимчасового уряду — зрусифікований кадет (див. Конституційно-демократична партія) укр. походження М.Славинський. Дві третини учасників з’їзду належали до різних соціаліст. партій. Це позначилося на настроях делегатів і роботі з’їзду, а також на винесених ним оцінках політ. подій, які були лише позитивними. Укр. націю представляли лише автономісти, самостійників туди не допустили. М.Грушевський вважав, що 8 днів роботи з’їзду були справжнім святом єднання поневолених народів колиш. Рос. імперії. З’їзд ухвалив низку постанов: про нац.персональну автономію (визнаючи її необхідність), про загальнодерж. та крайові мови, про Установчі збори, про Раду народів у Києві (склад Ради та її компетенція) і про Раду національностей при тимчасовому управлінні. Крім цього, з’їзд прийняв окремі ухвали стосовно польс., білорус., латис., литов. народностей, а також козацтва. Наприкінці своєї роботи з’їзд обрав Раду народів, яка мала перебувати в Києві й доручив їй очолити роботу зі створення Рос. Федерації на теренах колиш. Рос. імперії. Головою Ради було обрано М.Грушевського. Одним із перших заходів Ради народів стало видання окремого журналу, присвяченого ідеї федерації і справі практичного втілення її в життя. Гол. ре-
зультат з’їзду полягав у тому, що він окреслив реальні перспективи подальшого розвитку Росії, — на засадах або централістського, або федеративного демократ. устрою. Представники малих народів зрозуміло і недвозначно висловилися на користь останнього варіанта. Літ.: Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917—1920 рр., т. 1. Нью-Йорк, 1921; Реєнт О.П., Андрусишин Б.І. З’їзд поневолених народів (8—15 вересня 1917 р.). К., 1984; Центральна Рада і український державотворчий процес (до 80-річчя створення Центральної Ради): Матеріали наукової конференції. 20 берез. 1997 р., ч. 1—2. К., 1997. О.П. Реєнт.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «З’ЇЗД ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ 1917» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
