ЗВІД МІСЦЕВИХ ЗАКОНІВ ЗАХІДНИХ ГУБЕРНІЙ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 1837
ЗВІД МІСЦЕВИХ ЗАКОНІВ ЗАХІДНИХ ГУБЕРНІЙ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 1837 — проект збірки норм цивільного матеріального та процесуального права, що стосуються Правобережної України та Білорусі. Виконаний у рамках робіт по кодифікації тогочасного права Російської імперії. Спроби систематизувати рос. законодавство робилися багатьма кодифікаційними комісіями. Так, 1801 було створено Комісію для складання законів, яка поділялася на три експедиції. «Малоросійськими правами» займалося 6-те від-ня 2-ї експедиції. В його складі над кодифікацією права України працювали 2 групи. Перша, на чолі з А.Повстанським, опрацьовувала право правобереж. губерній (Київська губернія, Волинська губернія та Подільська губернія), друга, під керівництвом Ф.Давидовича, — право лівобереж. губерній (Чернігівська губернія і Полтавська губернія). Підсумком роботи групи А.Повстанського був проект «Зводу місцевих законів губерній та областей, приєднаних від Польщі». Група Ф.Давидовича підготувала «Зібрання цивільних законів, чинних у Малоросії» (див. «Зібрання малоросійських прав» 1807). Після цього кодифікаційні роботи було фактично припинено, за винятком перекладу рос. мовою Литов. статуту (див. Статути Великого князівства Литовського), що його оприлюднено 1811. 1826 Комісію для складання законів перетворено на 2-ге відня Власної його імператорської величності канцелярії, яке мало спеціально й постійно займатися кодифікаційною роботою. До неї було залучено рос. держ. діяча — кодифікатора права, графа
М.Сперанського, який фактично очолив роботу. Від-ня підготувало «Повне зібрання законів Російської імперії», публікація якого почалася 1830, та Звід законів Російської імперії, що став виходити друком 1832. 1830—33 у складі від-ня працювала група під кер-вом І.Даниловича, яка підготувала ґрунтовний, якісно систематизований З.м.з.з.г.Р.і. Він складався зі вступу, трьох частин (закони про стани; закони цивільні; закони про суд) і додатків. 1838 проект Зводу затвердила Держ. рада Рос. імперії, але статусу чинного джерела права він так і не набув. Перемогла ін. тенденція — поширення на укр. землі рос. системи права, місц. право мало підпорядковуватися імперському законодавству і могло регулювати лише конкретні відносини в межах заг. вимог осн. законів. У процесі запровадження єдиної правової системи на всій тер. Рос. імперії на укр. землі 1840—42 було поширено загальноімперське цивільне та кримінальне законодавство. При підготовці 2-го вид. Зводу законів Рос. імперії 1842 було затверджено для включення до його 10-го тому низку норм З.м.з.з.г.Р.і. 1837, однак вони мали застосовуватися лише в Черніг. і Полтав. губерніях. Таких норм налічувалося 53, і регулювали вони переважно сімейні й спадкові відносини. Специфіка регулювання правових відносин в Україні була збережена, зокрема, щодо визначення дієздатності особи, майнових відносин подружжя, права спадщини, інституту опіки, родових маєтків, права на чуже майно та знайдену річ, розподілу спільного майна, дарування майна, строків давності, забезпечення виконання договорів. Літ.: Месяц В.Д. История кодификации права на Украине в первой половине XVIII в. К., 1963; Дубровіна А.Б. Джерела права України у першій половині XIX ст. «Проблеми правознавства». 1966, вип. 4; Ткач Л.П. Історія кодифікації дореволюційного права України К., 1968. В.А. Чехович.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗВІД МІСЦЕВИХ ЗАКОНІВ ЗАХІДНИХ ГУБЕРНІЙ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 1837» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
