ЗБАНАЦЬКИЙ Юрій (Григорій) Оліферович (01.01.1914(19.12. 1913)—25.04.1994) — письменник, учасник партизан. руху в Україні. Герой Рад. Союзу (1944). Н. в с. Борсуків (нині село Козелецького р-ну Черніг. обл.). Закінчив Ніжин. пед. ін-т (1937). 1931—41 працював педагогом і журналістом на Чернігівщині. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 командував партизан. загоном (пізніше — партизан. з’єднанням) ім. М.Щорса (1942—43), що діяв у Чернігівській області та Київській області. 1944 працював в Українському штабі партизанського руху, 1944—45 — у Комісії з історії Вітчизняної війни при АН УРСР. 1945—50 викладав у Київ. пед. ін-ті. Друкуватися почав 1944. Автор романів, повістей, оповідань, творів для дітей, п’єс, кіносценаріїв, присвячених героїзму рад. народу у Великій вітчизн. війні Рад. Союзу 1941—45, життю укр. села, зокрема: романів «Хвилі» (1967), «Кують зозулі» (1975), «Червона роса» (1981), епосу «Ми — не з легенди» (1972), книги оповідань «Ошукана віра» (1989). Голова редколегії 5-томного видання «Дзвони пам’яті» (1985—90). Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1970), премії ім. Лесі Українки (1975). Нагороджений орденами Леніна
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗБАНАЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
