ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ (англ. Western European Union, франц. Union de l’Europe occidentale), ЗЄС (WEU, UEO) — регіональна військ.-політ. орг-ція європ. країн, створена для забезпечення колективної самооборони її членів. Заснований згідно з Паризькими угодами (укладені 1954, ратифіковані 1955), якими внесено зміни до Брюссельського договору (пакту) про екон., соціальне і культурне співробітництво та колект. самооборону між Бельгією, Великобританією, Люксембургом, Нідерландами і Францією 1948. Ці зміни відкрили можливість приєднатися до Брюссельського договору ФРН та Італії. ЗЄС утворений з метою: надання відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй військ. та ін. допомоги в підтриманні міжнар. миру і безпеки, протидії будь-якій агресивній політиці; сприяння єдності Європи; тісного співробітництва з НАТО (від 1992 — також і з Європейським Союзом — ЄС); зміцнення і забезпечення демократії, особистої та політ. свободи, конституційних традицій, поважання закону; зміцнення екон., соціальних і культурних зв’язків між д-вамичленами.
Станом на 2006 до ЗЄС входять 10 д-в-членів: Бельгія, Велика Британія, Греція, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія і Франція. Асоційовані члени ЗЄС — Ісландія, Норвегія, Туреччина. Крім того, ряд країн має статус асоційованих партнерів ЗЄС: Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія. ЗЄС має таку структуру: 1) Рада ЗЄС; 2) Постійна рада (у т. ч. робоча група ради); 3) начальники ген. штабів; 4) штаб із планування; 5) робочі групи (спец. робоча група, група представників мін-в оборони); 6) асамблея ЗЄС; 7) секретаріат. Рада ЗЄС на рівні міністрів закордонних справ і оборони д-в-членів збирається двічі на рік. Як вищий орган ЗЄС несе політ. та військ. відповідальність за діяльність орг-ції. Раду може бути скликано в будь-який час на пропозицію д-ви-члена для обговорення становища, загрозливого для миру або екон. стабільності. Постійна рада, що складається з послів д-в-членів, скликається раз на тиждень у штаб-квартирі ЗЄС для забезпечення постійного кер-ва Союзом. Головує на засіданнях ген. секретар. Робоча група ради готує щотижневі засідання Постійної ради. Начальники ген. штабів д-в-членів зустрічаються двічі на рік напередодні регулярних засідань Ради ЗЄС. Штаб із планування, підлеглий Раді, відповідає за: підготовку планів можливого використання ЗС під егідою ЗЄС; розробку рекомендацій для систем управління, включаючи постійно діючі служби. На допомогу Раді створено робочі групи: спец. робоча група із представників МЗС країн-членів (політ. питання європ. безпеки); група представників мін-в оборони (військ. питання європ. безпеки), робочі к-ти з питань косміч. права, верифікації угоди про «відкрите небо», Середземномор’я та ін. Асамблея ЗЄС складається із 108 депутатів д-в-членів Брюссельського договору в Парламентській асамблеї Ради Європи (див. Рада Європи). Збирається двічі на рік для обговорення всіх питань діяльності Союзу, обирає бюро в складі голови та 8 його
заступників. Керує Радою ЗЄС секретаріат на чолі з ген. секретарем та його заступником. 1990 за рішенням Ради ЗЄС ств. Ін-т проблем безпеки, на який покладено такі завдання: проведення досліджень для Ради та Парламентської асамблеї Ради Європи; інформування громад. думки з питань європ. безпеки; формування банку даних; проведення міжнар. семінарів і колоквіумів разом з аналогічними ін-тами д-в-членів. Директора ін-ту призначає Рада. Ін-т оприлюднює аналітичні дослідження та ін. праці. 1992 члени ЗЄС ухвалили Маастрихтську заяву до Договору про ЄС і Петерсберзьку декларацію, а 1993 на їх розвиток — Люксембурзьку декларацію. В цих документах визначено політику щодо дальших відносин з НАТО, засновану на принципах прозорості та співробітництва, а також намічено заходи щодо розвитку відносин ЄС в справі підтримання миру та безпеки в європ. регіоні. Маастрихтська заява передбачає: зміцнення європ. єдності у сфері безпеки та оборони, а також взяття на себе більшої відповідальності в питаннях оборони Європи; спрямування діяльності ЗЄС як невід’ємної складової частини процесу розвитку ЄС; посилення ролі ЗЄС у довгостроковій перспективі заг. оборонної політики ЄС та в її узгодженості з політикою НАТО. Щодо розвитку відносин з ЄС передбачено проведення таких заходів: узгодження місць і строків зустрічей, орг. та процедурних питань; забезпечення тісного співробітництва між Радою ЄС та його секретаріатом, з одного боку, і секретаріатом ЗЄС — з другого; вивчення можливості узгодження послідовності та строків головування в ЄС та ЗЄС; інформування Європейської комісії про діяльність ЗЄС у зв’язку із спільною зовн. політикою та політикою безпеки ЄС; поглиблення співробітництва між Асамблеєю ЗЄС та Європейським парламентом. Щодо заходів, які стосуються розвитку відносин з НАТО, в заяві проголошено політику: поглиблення координації в питаннях, що становлять спільний інтерес; узгодження місць і строків зу-
стрічей, орг. та процедурних питань; забезпечення тісного співробітництва між секретаріатами ЗЄС і НАТО. У Петерсберзькій декларації д-в-членів ЗЄС передбачено здійснення таких заходів: надання військ. підрозділів усіх родів звичайних озброєнь д-в-членів для вирішення завдань під егідою ЗЄС (гуманітарні та рятівні операції, операції щодо підтримання миру, бойові дії з метою подолання криз, заходи для встановлення миру; див. також Збройні сили Організації Об’єднаних Націй); використання військ. частин, підлеглих ЗЄС, за рішенням Ради ЗЄС, узгодження планів та їх здійснення; створення багатонац. військових з’єднань із збройних сил д-в-членів ЗЄС, включаючи призначені для виконання завдань НАТО (після консультації з НАТО). Важливими етапами діяльності в цьому напрямі є включення Петерсберзьких завдань ЗЄС у Договір про ЄС та розвиток тісніших інституційних зв’язків із ЄС. 1992 міністри закордонних справ та оборони європ. д-в ухвалили рішення про поглиблення багатосторонніх відносин шляхом: проведення щорічних зустрічей міністрів закордонних справ і міністрів оборони; створення консультативного форуму з Постійної ради ЗЄС і послів ін. країн (зустрічі двічі на рік); організації можливих зустрічей «спеціальної трійки» на рівні найвищих посадових осіб; обміну документами та інформацією; співробітництва між Ін-том проблем безпеки ЗЄС та аналогічними ін-тами ін. країн. Посилення ролі ЗЄС, що пов’язано із концепцією взяття європ. союзниками по НАТО більшої відповідальності у вирішенні існуючих та майбутніх завдань у сфері безпеки, відзначається й у «Стратегічній концепції Альянсу», затвердженій главами д-в та урядів на засіданні Північноатлантичної ради (Вашингтон, квіт. 1999). Робочими мовами ЗЄС є англ. та франц. Місцеперебування штабквартири ЗЄС — м. Брюссель (Бельгія), а Асамблеї ЗЄС — м. Париж (Франція).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
