ЗАВОЙКО (Завойка) Василь Степанович (27(15).07.1810—27(15).02. 1898) — військ. діяч, адмірал (1874). Н. в с. Прохорівка Золотоніського пов. Полтав. губ. (нині село Канівського р-ну Черкас. обл.) в родині мор. штаб-лікаря з дворян Полтав. губ. Вчився в Миколаїв. штурманському уч-щі, звідки вийшов гардемарином. На бригу «Мінгрелія» під командою капітан-лейтенанта М.Станюковича (батька майбутнього письменника К.Станюковича) здій-
снив перше плавання від м. Миколаїв до м. Севастополь і назад. Від 1826 — мічман. 1827 на кораблі «Александр Невский» брав участь у бою в Наваринській бухті (пд.-зх. узбережжя п-ова Пелопоннес, у Греції). 1828—33 служив на корветі «Наварин», пізніше — на фрегаті «Паллада» під командою капітан-лейтенанта П.Нахімова. Від 1833 — лейтенант. 1835—1838 двічі здійснив навколосвітнє плавання. Від 1840 — на службі в Рос.-амер. компанії, де був призначений правителем Охотської факторії (нині смт Охотськ Хабаровського краю, РФ). Підшукав місце для порту в Аянській затоці Охотського м. в 400-х км на пд. зх. від Охотська (нині смт Аян Хабаровського краю, РФ). Під час цих пошуків уперше було досягнуто гирла р. Амур. Своїми повідомленнями з приводу значення р. Амур для подальшого освоєння Далекого Сх. спонукав царську владу відправити спец. експедицію для дослідження сточища ріки. В результаті увесь Приамурський край був приєднаний до Російської імперії і почав інтенсивно заселюватися, в т. ч. й українцями (див. Зелений Клин, Далекосхідні поселення українців). 1850 З. призначено камчатським військ. губернатором та командиром Петропавловського порту (нині м. ПетропавловськКамчатський, центр Камчатської обл., РФ). Перебуваючи на Камчатці, З. чимало зробив для екон. розвитку цього краю та поліпшення становища місц. рос. нас. й тубільців-камчадалів. Так, щоб запобігти шахрайству з боку закупівельників хутра промислових звірів, З. запровадив посаду чиновника, до обов’язків якого входило інформувати тубільцівкамчадалів про справжні ціни як на хутро, так і на товари, на які вони це хутро обмінюють. З метою збереження природного потенціалу хутряного промислу наказав припиняти забій хутряних звірів у березні — тобто тоді, коли звірі розмножуються. Він також доклав чимало зусиль, щоб призвичаїти тубільців-камчадалів до городництва. За його розпорядженням на Камчатку було завезено 300 корів й роздано місц. жителям, а на Паратунських гарячих ключах побудовано лікар-
ський притулок для хворих проказою. Під час Кримської війни 1853—1856 він організував оборону Петропавловська, відбивши напад англо-франц. ескадри (1854). На поч. 1855 керував евакуацією жителів і гарнізону з Петропавловського порту в гирло р. Амур. Тоді на березі Амуру під його управою за два з половиною місяці було зведено м. Ніколаєвськ (нині м. Ніколаєвськ-наАмурі Хабаровського краю, РФ). 1858 повернувся до Санкт-Петербурга, де служив у Мор. аудитораті (вищому військ.-морському суді). По смерті ім’я його було увіковічено в назвах бухти й рогу в Авачинській губі (біля південносх. берегів п-ова Камчатка).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАВОЙКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
