ЄСИМОНТОВСЬКІ — козац.старшинський, згодом дворянський рід, що бере початок від братів Федора — козака мглинської сотні Стародубського полку — та Андрія — мглинського сотника (1669), які жили в 2-й пол. 17 ст. Найбільш потужна гілка заснована Федором, старшим із братів. Син Федора — Іван Федорович (р. н. невід. — бл. 1702) — мглинський сотник (1680—81), онук — Опанас Іванович (р. н. невід. — 1736) — також спочатку мглинський сотник (1709—15), а згодом — стародубський полковий обозний (1728—36), стародубський полковник наказний (1728, 1732), засн. Суразького (Волосовицького) Благовіщенського чол. монастиря (1720). 1723—32 уряд
Єфименко О. «Исторія украинскаго народа», вип. 1. Санкт-Петербург, 1906. Обкладинка.
Єфименко О. «Свят-вечір». Черкаси, 1920. Обкладинка.
ситеті. Від 1907 очолювала кафру й викладала історію України на Бестужевських вищих жін. курсах у Санкт-Петербурзі. 1910 Харків. ун-т присудив Є. наук. ст. почесного д-ра історії (перша жінка в Росії, яка здобула таке визнання). 1917 переїхала на Харківщину, де мешкала з донькою Тетяною на х. Любочка поблизу с. Писарівка (нині с. Верхня Писарівка Вовчанського р-ну Харків. обл.); там же трагічно загинула. Є. — авторка праць, написаних на ґрунті народницького підходу до істор. явищ (див. Народницький напрям в українській історіографії) з використанням документальних джерел. У творчому доробку Є. особливе місце посідає «Історія українського народу», розрахована не лише на вузьке коло спеціалістів, а й на широкий загал, в якій висвітлюються істор. процеси в Україні з найдавніших часів до 19 ст. Тв.: Южная Русь. Очерки, исследования и заметки, т. 1—2. СПб., 1905; История украинского народа, вып. 1—2. СПб., 1906. Літ.: Марков П.Г. А.Я. Ефименко — историк Украины. К., 1966; Смолий В.А. А.Я. Ефименко: очерк жизни и научного творчества. В кн.: Ефименко А.Я. История украинского народа. К., 1990. Ю.А. Пінчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄСИМОНТОВСЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
