ЄПІФАНІЙ (світське прізв. — Славинецький, світське ім’я — невід.; р. н. невід.—19.10.1675) — ієромонах, лексикограф, проповідник, перекладач. Імовірно, навч. в Київ. братській шк. та за кордоном. У Києві прийняв чернечий постриг. Викладав лат., а також грец. і церковнослов’ян. мови в Київ. колегіумі (див. Києво-Могилянська академія). На прохання рос. царя Олексія Михайловича 1649 був посланий київ. митрополитом Сильвестром Косовим до Москви для участі в підготовці нового перекладу Біблії, займався виправленням книг Святого Письма, перекладами з грец. на церковнослов’ян. мову. Став учителем «латинської» шк. при Чудовому монастирі в Моск. Кремлі. Один із подвижників церк. реформ моск. патріарха Никона. За дорученням Помісного собору РПЦ 1674 здійснив пер. Нового Завіту та
П’ятикнижжя. Автор перекладів, серед яких були світські кн. — геогр. опис Європи та Азії з «Атласу» голл. вченого Я.Блеу, «Анатомія» природознавця доби Відродження, засн. сучасної анатомії А.Везалія. З дозволу патріарха Никона відновив припинене в Росії ще з 15 ст. виголошування проповіді в церкві. Збереглося бл. 50 його проповідей, характерних для української гомілетики тих часів. Ще будучи в Києві, уклав «Лексикон латинський», переробив і доопрацював його разом з А.Корецьким-Сатановським уже в Москві 1650. Видання містить 27 тис. слів лат. мови та їх пер. церковнослов’ян. та укр. книжною мовами того часу. Є. та А.Корецький-Сатановський були авторами й ін. словника — «Лексикона словено-латинського».
Словники використовувалися в шкільній практиці, в рукописах поширювалися на східнослов’ян. землях, були відомі європ. ученим. Застосовувалися при укладанні подібних словників у пізніші часи. Є. належить авторство й т. зв. філол. словника (звід тлумачень термінів Святого Письма та патристики) й «Лексикона греко-слов’яно-латинського». П. у м. Москва, похований у Чудовому монастирі. Тв.: «Лексикон латинський» Є.Славинецького. «Лексикон словено-латинський» Є.Славинецького та А.Корецького-Сатановського. К., 1973. Літ.: Dictionarium Latinoslavonicum. В кн.: Горбач О. Перший рукописний українсько-латинський словник Арсенія Корецького-Сатановського та Єпіфанія Славинецького. Рим, 1968; Харлампович К.В. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь, т. 1. Казань, 1914; Німчук В.В. Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською. К., 1980. О.М. Дзюба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄПІФАНІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
