ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Історія України » Енциклопедія історії України

ЄЛЬЦИН
ЄЛЬЦИН Борис Миколайович (н. 01.02.1931) — держ., політ. та громад. діяч СРСР та РФ, перший президент РФ (1991— 99). Н. в с. Бутка Свердловської

118
ЄМЕЦЬ

29 трав. 1990 — обраний на посаду голови ВР РРФСР. За його безпосередньої участі 12 черв. 1990 прийнято Декларацію суверенітету РРФСР, з моменту ухвалення якої в СРСР розпочався період «параду суверенітетів», а Є. вступив у конфронтацію з союзними органами влади. В намаганні ускладнити становище рад. кер-ва він закликав автономні республіки, які знаходилися в складі РРФСР, «брати суверенітету стільки, скільки візьмете». Таким чином, паралельно процесу розпаду СРСР фактично був ініційований і процес розвалу самої РРФСР, першими симптомами якого стали сепаратистські рухи в Чечні й Татарстані. Однак тоді вся увага Є. була сконцентрована на боротьбі проти президента СРСР М.Горбачова. 12 черв. 1991 Є. був обраний на посаду президента РРФСР (від січ. 1992 — РФ). Це були перші вільні демократ. вибори глави д-ви в рос. історії. Незабаром після невдалого заколоту 19—21 серп. 1991 Держ. к-ту з надзвичайного стану (рос. — ГКЧП) СРСР де-факто розпався (див. Акт проголошення незалежності України). Проте де-юре цей процес ще тривав. Є. розглядав результати референдуму в Україні 1 груд. 1991, які засвідчили про вибір укр. народу на користь незалежності України, в контексті можливості остаточно поставити крапку на існуванні СРСР. 8 груд. 1991 в Біловезькій пущі було підписано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (див. Біловезька угода про створення СНД 1991). Її підписали: за Республіку Білорусь — голова ВР С.Шушкевич та голова РМ В.Кебіч, за РФ — президент Є. та держ. секретар Г.Бурбуліс, за Україну — президент Л.Кравчук та прем’єр-міністр В.Фокін. 25 груд. 1991 президент СРСР М.Горбачов пішов у відставку. РФ стала правонаступницею СРСР, легітимно отримала його ядерну зброю та місце постійного чл. Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. Від січ. 1992 Є., спираючись на команду ліберального економіста Є.Гайдара, проводив політику прискореного переходу до ринкової економіки — т. зв. шокової терапії. Значні соціальні втрати від цього курсу макси-

мально загострили внутрішньополіт. становище в РФ. Дезорганізація управління призводила до екон. хаосу, а негаразди в соціально-екон. становищі більшості росіян підривали нар. довіру до курсу Є. Проявом політ. кризи стало протистояння між рос. президентом та ВР, приводом до якого, зокрема, була остаточна ліквідація системи рад. влади в контексті питання прийняття нової конституції РФ. Унаслідок жорсткої політ. боротьби 3—4 жовт. 1993 частина нар. депутатів була розігнана силою зброї. 12 груд. 1993 всерос. референдумом прийнято чинну Конституцію РФ, що поклало край рад. періоду рос. історії. Але стабільного громадян. миру в умовах прискореного переходу до ринкової економіки досягнути не вдалося. В історію укр.-рос. відносин 1993 увійшов як час найбільшого напруження в питанні поділу Чорномор. флоту, визначенні статусу м. Севастополь та Автономної Республіки Крим. Однак засобом нац. консолідації рос. сусп-ва повинно було стати не рос.-укр. протистояння, а «мала переможна війна» з наведення «конституційного порядку» в Чечні, яку було розпочато в груд. 1994. Через корупцію та некомпетентність рос. військ. командування в умовах масштабної партизан. війни чеченців склали голови понад 100 тис. чеченців та росіян. Поразка федеральних військ змусила Є. в серп. 1996 укласти Хасав’юртський мир з Республікою Ічкерія (Чечня). За місяць до того в 2-му турі президентських виборів Є., незважаючи на ототожнення більшістю росіян «демократичних ринкових реформ» з «паразитичною корупцією» та на проблеми з власним здоров’ям, але за підтримки великого рос. капіталу і проведення політики нагнітання страху перед «комуністичним реваншем», знову був обраний на посаду президента РФ. Одним із осн. його завдань на другий президентський термін стало розв’язання двосторонніх проблем у рос.-укр. відносинах. 31 трав. 1997 Президент РФ Є. та Президент України Л.Кучма в Києві підписали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997, який за-

клав фундамент сучасним двостороннім відносинам між д-вами. Загалом у відносинах з Україною Є. займав позицію реалізму та прагматизму, але в ін. міжнар. справах він намагався закріпити за РФ як правонаступницею СРСР статус «великої держави». Своєрідним епілогом його політ. кар’єри стало фактичне банкрутство РФ по зовн. зобов’язаннях — т. зв. дефолт, який був оголошений 17 серп. 1998. Відразу розпочалися проблеми з призначеннями прем’єр-міністрів та пошуками «спадкоємця». Врешті, 31 груд. 1999 Є. оголосив про свою дострокову відставку та передав президентські повноваження прем’єр-міністрові В.Путіну. Упродовж першого президентського терміну В.Путіна (2000—04) Є. намагався зберегти на ключових посадах наближених до себе осіб, проте після переобрання В.Путіна в берез. 2004 внутрішньополіт. вплив Є. послабшав. Прихильники Є. вважають, що він завершив справу, розпочату М.Горбачовим, та дарував Росії свободу, опоненти наголошують, що він сприяв розпаду СРСР, розпочав війну в Чечні й на ділі не був справжнім демократом.
Тв.: Исповедь на заданную тему. М., 1990; Записки президента. М., 1994. Літ.: Собчак А. Хождение во власть. Рассказ о рождении парламента. Л., 1991; Горбачев—Ельцин: 1500 дней политического противостояния. М., 1992; Ельцин—Хасбулатов: единство, компромисс, борьба. М., 1994; Зиновьев А.А. Коммунизм как реальность. Кризис коммунизма. М., 1994; Байбаков Н.К. От Сталина до Ельцина. М., 1997; Горбачев М.С. Размышления о прошлом и будущем. М., 1998; Шевцова Л.Ф. Режим Бориса Ельцина. М., 1999; Млечин Л.М. Формула власти. От Ельцина к Путину. М., 2000; Примаков Е.М. Годы в большой политике. М., 2000; Афанасьев Ю.И. Опасная Россия. Традиция самовластия сегодня. М., 2001; Зенькович Н.А. Борис Ельцин: Разные жизни, кн. 1—2. М., 2001; Согрин В.В. Политическая история современной России 1985—2001. М., 2001; Кучма Л.Д. Україна — не Росія. К., 2003; Рубби А. Ельциниада. Первое десятилетие постсоветской России. М., 2004. А.Ю. Мартинов.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄЛЬЦИН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: Способи передачі повідомлення
Методи оцінки реальних інвестиційних проектів
ЗМІСТ ТА МЕТА МАРКЕТИНГОВОЇ ПРОДУКТОВОЇ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ІННОВАЦІ...
Поняття ISDN
Використання електронної пошти в бізнесі та її стандарти


Категорія: Енциклопедія історії України | Додав: koljan (17.02.2013)
Переглядів: 356 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП