ЄВЛЕВИЧ Хома Якович (р. н. і р. с. невід.) — укр. та білорус. культ.-освіт. діяч. Родом із м. Могильов (нині місто в Білорусі). Навч. в Замойській академії та Краківському університеті. Його діяльність була пов’язана із братським рухом в Україні та Білорусі (див. Братства). 1628— 32 — ректор Київ. братської школи. Залишив посаду у зв’язку з реорганізацією шк. П.Могилою, утворенням на її базі Київ. колегіуму (див. Києво-Могилянська академія). Ймовірно, переїхав до Могильова, куди повернулися й ін. уродженці цього міста — зокрема, викладач Київ. братської шк. С.Андрієвич та небіж Є. — Г.Євлевич (останній залишив автобіографічні нотатки, зокрема про ректорство дядька). 1625 видав у м. Краків (Польща) польс. мовою поему «Лабіринт, або Заплутана дорога...» («Labirynt, albo droga zawiklana...»), присвячену студентам Могильовської братської шк. В поемі схвалюється Мудрість (Софія), що втілюється у
68 ЄВЛОГІЙ
філософії, науках і мист-вах. Для Є. характерне відчуття неперервності розвитку укр. істор. процесу від часів Київської Русі. Він прославляв мудрість давніх русичів, писав про колиш. велич Києва і Галича (див. Галич (давній)). Закликав міщан віддавати своїх дітей у науку, оскільки вважав, що лише шляхом поширення освіти та знань можна удосконалити сусп-во. У тв. Є. простежуються впливи «Віршів на жалосний погреб… Петра Конашевича Сагайдачного» (К.Саковича). Літ.: Голубев С. История Киевской духовной академии, вып. 1. К., 1886; Крекотень В.І. З історії українсько-білоруського літературного співробітництва в першій половині XVII ст. (Поема Хоми Євлевича «Лабіринт»). В кн.: Українська література XVI—XVIII ст. та інші слов’янські літератури. К., 1984; Пам’ятки братських шкіл на Україні, кінець XVI — початок XVII ст.: тексти і дослідження. К., 1988. О.М. Дзюба.
Євлогій (Георгієвський).
Його стараннями утворено Холмську губернію й виведено її зі складу Царства Польського. Від 14 трав. 1914 — архієпископ Волин. і Житомир. Учасник Помісного собору РПЦ (15 серп. 1917 — 1 верес. 1918). Емігрував 1919 із Росії. Перебуваючи на еміграції, не спрацювався ні з митрополитом Антонієм (Храповицьким), ні з митрополитом Сергієм (Страгородським); останній 1930 звільнив Є. від управління рос. церквами в Зх. Європі й заборонив йому священнослужіння. Є. разом з вірними йому приходами перейшов у юрисдикцію Константинопольського патріархату. 2 верес. 1945 Є. возз’єднався з РПЦ і його призначили екзархом рос. правосл. приходів у Зх. Європі. П. і похований у м. Париж (Франція). Посмертно видано спогади Є. «Путь моей жизни» (1947).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЄВЛЕВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
