ЕРЛІХ (Ehrlich) Євген (14.09. 1862—02.05.1922) — австрійс. та укр. правознавець, соціолог. Проф. (1896). Н. в м. Чернівці. Закінчив Віденський ун-т (1886). Займався адвокатською практикою й наук. діяльністю: вивчав проблеми заг. теорії права і рим. права. Викладав у Віденському ун-ті: з 1894 — приват-доц., від 1896 — екстраординарний проф., з 1900 — ординарний проф. рим. права. 1900—1918 працював у Чернів. ун-ті: ординарний проф. рим. права, від 1901 — декан юрид. ф-ту, від 1906 — ректор. Е. — один із засн. соціології права. Як визнавав учений, значну роль у формуванні його поглядів відіграло вивчення реального права в тодішній Буковині. Свої дослідження проводив у сільс. околицях Чернівців. Нині започаткований Е. соціологічний напрям став домінуючим в юриспруденції більшості країн світу, набув певного розвитку і в Україні. П. у м. Відень. Тв.: Обґрунтування соціології права. Б/м, 1913. Літ.: Марчук Є. Євген Ерліх: сторінки життя і творчість. «Ерліховський збірник» (Чернівці), 1994, вип. 1; Чернівецький університет. Сторінки історії: 1875—1995. Чернівці, 1995; Чернівецький університет. Сторінки історії: (1875—2000). Чернівці, 2000. С.Л. Юсов.
ній б-ці. 1918 поселився в Сімферополі. Працював у Таврійському ун-ті: бібліотекар, приват-доц., а від 1920 — проф. рос. історії і нім. мови та, за сумісництвом, — зав. археол. від. і заст. дир. з наук. питань у центр. музеї Тавриди. Брав участь у діяльності Крим. к-ту в справах музеїв та охорони пам’яток мист-в, старовини й нар. побуту. Був секретарем, згодом — дир. Таврійського товариства історії, археології та етнографії. У складі експедиції Г.Бонч-Осмоловського, яка відкрила печерні стоянки Киїк-Коба, Сюрень I, Шан-Коба, Фотьма-Коба й ін. (див. Киїк-кобинська культура), розкопав кілька курганів Криму, відкрив поховання бронзового віку і скіфів, виявив та описав багато пізньоскіф. поселень, склав їх карту. 1926 досліджував Неаполь Скіфський. Після відкриття 1927 печери Чокурча кілька років займався дослідженнями цієї стоянки, зібрав велику колекцію кам’яних знарядь і кісток викопних тварин, вивчив стратиграфію культ. шару. Результати досліджень виклав у коротких повідомленнях і популярній книзі «Люди льодовикового періоду в Криму» (1936). Вивчаючи пам’ятки доби середньовіччя, Е. досліджував ЕскіКермен і печерний монастир Чілтер-Коба. Прийшов до висновку, що осн. спорудження і будинки
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕРЛІХ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
