ЕПІГРАФІКА (від грец. dрйгсбцЮ — напис) — історико-філол. дисципліна, що вивчає написи на твердих матеріалах: камені, кераміці, дереві, на металевих, кістяних та ін. предметах. Виділяють написи на стінах будинків, кам’яних стелах, надгробках, монетах і печатях (останні вивчаються нумізматами і сфрагістами; див. Нумізматика, Сфрагістика), на фресках та іконах, а також видряпані на різних речах. Застосовувані в Е. класифікаційні схеми написів будуються як на їхніх (написів) формальних ознаках (матеріал, знаряддя письма), так і на їхньому змісті та мовних особливостях. Головні завдання Е. — а) визначення місця і часу створення написів (це зближує Е. з палеографією), б) дослідження закономірностей некнижного письма і некнижної традиції, а також реконструкція цілісних текстів на-
Плита з написом. Переяслав.
писів, які зазнали мех. та ін. ушкоджень. Е. як наук. дисципліна сформувалася на поч. 19 ст. Першою науковою працею з Е. став «Корпус грецьких написів» (Corpus inscriptionum graecarum), що видавався протягом кількох десятиліть нім. ученим А.Беком. Справу А.Бека продовжили і продовжують ін. дослідники антич. світу. В річищі цієї традиції рос. історик античності В.Латишев створив звід грец. і лат. лапідарних написів, знайдених на тер. Російської імперії, зокрема в Україні. Найдавніші з відомих сьогодні епіграфічні пам’ятки на тер. України з’явилися в 6 ст. до н. е. — в античних державах Північного Причорномор’я. Це графіті — написи, нанесені гострим знаряддям, гол. чин., на кераміч-
Надмогильна плита з написом. Боспорське царство. 5 ст.
Мідна ікона Божої Матері з написом грецькою мовою по периметру. Херсонес Таврійський.
ному посуді та його уламках. Черепки як найбільш дешевий і придатний для накреслень матеріал використовувалися в 6—5 ст. до н. е. для написання на них листів, шкільних вправ і як бюлетені для голосування. На багатьох грец. кубках прокреслено імена їхніх власників, а також застольні написи і присвяти богам. Всі перелічені види графіті виявлені при розкопках антич. міст, поселень і некрополів Пн. Причорномор’я. Набагато менше тут знайдено графіті на свинцевих пластинках з листами і заклинаннями. Після того, як від 3 ст. до н. е. у всьому антич. світі папірус став достатньо дешевим матеріалом для письма, техніка графіті поступово майже повністю виходить з ужитку. Їй на зміну прийшла техніка письма на папірусі, а далі (з 2 ст. до н. е.) також на пергаменті. (Її вивчають фахівці з палеографії.) Ще один вид епіграфічних пам’яток — написи на камені. Вони були поширеними в давньому світі аж до присмерку антич. доби. Нині саме такі написи є важливим (нерідко єдиним) джерелом інформації про особливості політ., екон., реліг. життя антич. д-в Пн. Причорномор’я. Серед таких записів на камені є: держ. постанови і закони, присяги, угоди з ін. д-вами, накази і листи урядовців, присвяти богам, почесні і буд. записи, імена переможців на спортивних і муз. агонах (змаганнях), манумісії (юрид. свідоцтва про умови відпускання раба на волю), епітафії. У давнину мармурові або вапнякові стели з текстами декретів виставляли на центр. міській площі або біля гол. храмів. Декретами регулювали різні сторони політ. та екон. життя давньогрец. поліса. Наприклад, у 4 ст. до н. е. в Ольвії було видано декрет про використання в платежах виключно місц. грошей і про умови обміну іноз. золотих і срібних монет на місц. До херсонеського декрету на честь полководця понтійського царя Мітрідата VI Євпатора Діофанта включено опис переможної війни зі скіфами на чолі з Діофантом у 2 ст. до н. е. Особливу групу декретів складають проксенії — постанови, що дарували
різні привілегії іноземцям, які надавали різні, гол. чин. екон., послуги д-ві. Проксенії містять важливі свідчення щодо динаміки зв’язків антич. міст Пн. Причорномор’я з багатьма давньогрец. д-вами. Важливим істор. джерелом рим. часу (див. Рим Стародавній) є укази та листи царів та імператорів, їхніх намісників та ін. посадових осіб. Такими є, напр., лист боспорського царя Полемона до ради й народу Херсонеса Таврійського, листування цього міста з рим. властями з приводу податків. Кілька боспорських написів перших століть н. е. містять манумісії. На вівтарях, фронтонах храмів і постаментах статуй нерідко робилися написи з присвятами різним богам. Буд. написи часто мали форму присвят із вказівкою імені божества, на честь якого зводилася споруда. Крім того, в буд. написах вказувалося, на чий кошт велося буд-во чи здійснювався ремонт оборонних стін і башт, храмів, лазень, портиків та ін. Найбільш значну групу лапідарних написів складають надгробні написи. В більшості з них указано лише ім’я небіжчика із додаванням імені його батька, а в надгробних написах заміжньої жінки — імені її чоловіка. Є й віршовані епітафії, найчастіше їх знаходять під час розкопок у Херсонесі та в містах і поселеннях Боспору Кіммерійського.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕПІГРАФІКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
