ДРАБ — рядовий воїн найманої піхоти, що була на службі Великого князівства Литовського і Корони Польської наприкінці 15— 16 ст. На укр. землях кількість Д. була незначною. Д. розташовувалися невеликими ротами по 50— 100 осіб у найголовніших містах краю. Київ. гарнізон налічував 200—300 Д. Як правило, Д. у роті ділилися на дві рівні частини, одна з яких була озброєна вогнепальною зброєю (аркебуз, мушкет), ін. — холодною (алебарда, спис та ін.). Кожен Д. мав меч або шаблю. Драби добре зарекомендували себе у війнах із Молдавським князівством і Рос. д-вою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДРАБ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
